Хресне знамення

У Православ'ї традиційно використовується триперсне хресне знамення (початок використання — як мінімум з IX століття).[5] Складені три перші пальці разом засвідчують віру в Єдиносущну і нероздільну Трійцю, а два пальці, пригнуті до долоні, означають, що Син Божий, після зішестя Свого на землю, будучи Богом, став людиною, тобто означають Його дві природи — Божу і Людську.

Осіняючи себе хресним знаменням, кладуть складені так пальці на лоб — для освячення нашого розуму, на живіт — для освячення наших внутрішніх почуттів, потім на праве і на ліве плечі — для освячення наших сил тілесних.[7][8][9]

В православ'ї осіняти себе хресним знаменням (хреститися) потрібно на початку молитви, при наближенні до усього святого: входячи в храм, прикладаючись до хреста, ікони тощо; в усіх важливих випадках життя, в тому числі в скруті, в горі, в радості тощо. Коли православні хрестяться не під час молитви, кажуть: «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, амінь», засвідчуючи свою віру у Пресвяту Трійцю та бажання жити і трудитися на славу Божу.[9][10] Крім того, використання хресного знамення широко практикується під час богослужінь.[11]

Жест при благословенні священником не є двоперстим хресним знаменням, а має особливе значення — пальці руки складені у формі літер ІС ХС, що оригінально з грецької позначає перші і останні літери слів Ісус та Христос. Додатково до вказування літер, жест благословення підтверджує доктринальні істини Православ'я — три пальці, які використовуються для показу літер І та Х також символізують Святу Трійцю, з'єднання великого та підмізинного означають не лише літеру С, а й символізують поєднання людської та божественної природи Спасителя.[12][7]

В католицтві при хресному знаменні використовується зворотний до православного напрямок зліва-напрво та долонею з усіма випростаними пальцями.[13][1]

Католики, роблячи хресне знамення при вході в храм, зазвичай вкладають кінчики пальців до спеціальної чаші зі свяченою водою. В латинському обряді також існує практика так званого «малого хреста». Він робиться перед проголошенням Євангелія під час св. Меси, коли її учасники великим пальцем правої руки зображують три маленьких хрести: на лобі, на вустах і зліва на грудях («на серці»).[14]

Двоперсне нині використовується у старообрядців. Розшифровується воно так: два персти означають два єства Сина Божого, при цьому трохи зігнутий середній палець означає «умаленіє» (кеносис) Божественної природи, коли Спаситель став чоловіком. Три інші персти сполучені як знак з'єднання і незмішення осіб Святой Трійці в єдиному Богові. Хрестоподібне осяяння здійснюється двома перстами, що символізують Христа, на знак того, що його було розіп'ято. А при триперсному хресному знаменні символ Христа замінюється символом Трійці, що дозволяє старообрядцям дорікати «ніконіанам», що вони таким чином «розпинають Трійцю», що є єрессю згідно з якою на Хресті страждала вся Трійця, а не тільки Син. З цієї ж причини не заведено вимовляти при здійсненні хресного знамення «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».

При осіненні себе хресним знаменням старообрядці промовляють Ісусову молитву, як то заповідали християнам свв. Отці Церкви. Тобто кажуть «Господи…», коли кладуть руку на лоба, бо Господь — Голова Церкви; «…Ісусе Христе…», коли зносять руку до живота, бо Сам Господь прийшов — «спустився» на землю і став людиною; «…Сину Божий…», коли підносять руку до правого плеча, бо Господь вознісся і сів праворуч від Отця, як і казали пророки; «…помилуй мене, грішного», коли переносять руку на ліве плече, щоб Господь позбавив їх «лівого стану».

Також підкреслюється, що не можна хреститися одночасно з поклоном; уклін, якщо він потрібен, слід здійснювати вже після того, як опустили руку.

Священник, благословляючи, не використовує іншого перстоскладання, а складає руку в таке ж двоперстя.

В Україні воно освячувало початок і кінець багатьох буденних справ, ритуалів. У народі вірили, що саме хресне знамення — надійний оберіг від усякої нечисті. Ось як пише митрополит Іларіон про народні традиції, часом далекі від християнства: «При запалюванні світла ввечері треба конче перехреститися, бо до хати входить бог вогню. Пивши воду, перехрестись, а то нечисть влізе тобі до нутра з водою. Коли починається цілий буханець, то перше, ніж його різати, треба його тричі перехрестити зо споду ножем… Лізеш у воду, перехрестись, входиш в ліс, так само перехрестись, щоб полісун не причепився й не збив тебе з дороги. Падає вночі зоря з Неба, перехрестися, бо то людина померла. Коли позіхаєш, перехрестися, щоб ротом не влізла в тебе нечиста сила…»[16]