Хроматометрія

Хрома́томе́трія — титриметричний метод, що застосовується для визначення відновників у кислому середовищі.

Визначення побудоване на взаємодії стандартного розчину дихромату калію з досліджуваним відновником, внаслідок чого дихромат-іони відновлюються до катіонів Cr3+:

; E0=1,33 В

Відновлення відбувається у кислому середовищі, тому цим методом можна визначати ті самі відновники, що і за методом перманганатометрії.

Умови

На відміну від перманганатометрії, де індикатори не застосовуються, у хроматометрії використовують дифеніламін, котрий за найменшого надлишку дихромату забарвлює розчин у насичений синій колір.

Однак при визначенні іонів Fe2+ у розчині накопичуються іони Fe3+, внаслідок чого збільшується потенціал системи Fe3+Fe2+ і дифеніламін окиснюється, знижуючи свою чутливість. Для запобігання цьому у розчин додають ортофосфатну кислоту, котра зв'язує іони у безбарвний комплекс [Fe(PO4)2]3-. У цьому випадку титрування проводиться із хлоридною кислотою.

Застосування

Метод використостовується для кількісного визначення іонів Fe2+, Sn2+, деяких катіонів, що утворюють з дихроматом малорозчинні сполуки (Ba2+, Pb2+, Ag+), а також органічних сполук, які окиснюються до вуглекислого газу (наприклад, метанолу).

Метод має свої переваги:

  • вихідний дихромат калію легко отримувати, перекристалізовуючи його з розчину. Виділена речовина придатна до приготування стандартних розчинів після просушування при 150 °C;
  • розчин дихромату є стійким, не змінює своєї концентрації навіть при кип'ятінні, а у закритій посудині може зберігатися тривалий час;
  • дихромат калію не окиснює хлорид-іони. Це дає змогу проводити титрування у присутності хлоридної кислоти.

Стандартизація

Стандартний розчин дихромату калію зазвичай готують з чистої, перекристалізованої речовини. Наважку набирають на аналітичних вагах, переносять у мірну колбу і зважують тару, вираховуючи точну масу, що була перенесена у колбу. Наважку розчиняють у дистильованій воді, доводять нею до мітки і ретельно перемішують, отримуючи стандартний розчин.

Джерела
  • Пискарёва С. К. и др. Аналитическая химия. — Издание 2-е. — М. : Высшая школа, 1994. — С. 310—310. — ISBN 5-06-002179-3. (рос.)
  • Болотов В. В., Свєчнікова О. М., Колісник С. В., Жукова Т. В. та ін. Аналітична хімія / За ред. В. В. Болотова. — Х. : Вид-во НФаУ, 2004. — ISBN 966-615-219-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.