Хроместезія

Кольорові чуттєві проєкції, тобто відчуття того, який колір буде пов'язаний з яким звуком, тоном, висотою, або тембром дуже своєрідні, але в більшості випадків постійні[1][3]. Кожен синестет має свої унікальні комбінації. Проте, всі проведені на сьогоднішній день дослідження повідомляють, що як синестети, так і несинестети сприймають високочастотні звуки в більш світлих і яскравих тонах, а низькочастотні звуки — в більш темних тонах, що вказує на можливість існування якогось загального механізму, що лежить в основі асоціацій, присутніх в мозку нормальної дорослої людини.[4]

Як і в інших варіантах синестезії, акустико-колірна синестезія може бути розділена на групи в залежності від того, яким чином відчувається колір. Тих людей, які «бачать» або сприймають колір як би в зовнішньому просторі, часто називають «проєкторами», а тих, які сприймають колір думкою, часто називають «асоціаторами», але ці поняття не є абсолютно точними[1][2]. Для більшості синестетів цей стан не є повністю сенсорним або перцепційним[2].

В окремих людей синестезія викликається тільки звуками мови, в той час як в інших може бути викликана всіма відомими слуховими подразниками[5]. Дослідження варіативності проявів синестезії свідчать, що для 40 % синестетів має значення висота і мелодика голосу, тоді як гучність та швидкість мови має значення лише для небагатьох синестетів[6]. Багато людей відзначили вплив на синестетичний колір емоційного забарвлення голосу, але тільки для двох важливим виявився також їх власний настрій[6]. В даному дослідженні серед учасників категорії «синестезія і музика» 75 % випробовуваних повідомили, що відчувають синестетичну реакцію тільки коли чують окремі ноти. На питання «Чи можливо добровільно контролювати синестетичну реакцію?» тільки 33 % учасників вказали на можливість придушити, ігнорувати або навмисно пробуджувати свої відчуття без особливих зусиль[6]. Впливають на синестетичне відчуття також рівень концентрації, втома, сонливість, лихоманка, емоції і психоактивні речовини[6].

Акустико-колірна синестезія є набагато більш поширеною, ніж колірно-акустична синестезія, хоча є відомості й про подібні випадки. Одна людина, JR, бачить кольори, коли чує звуки, а також чує звуки, коли бачить кольори. Цей тип синестезії дуже заважає їй у повсякденному житті. Цікаво відзначити, що відчуття цієї жінки були постійні протягом довгого часу.

Існує ефект семантичної опосередкованості для деяких осіб з акустико-колірною синестезією. Так, одна випробувана жінка довільно награла ноти на синтезаторі і зазначила колірні відчуття. Коли синтезатор був транспонований без її відома, вона повідомила про ідентичні колірні асоціації з нотами, які, як вона була впевнена, чула, хоча насправді це були звуки вже іншої висоти.

Точний механізм, завдяки якому існує синестезія, до сих пір не визначений. З огляду на те, що вживання галюциногенних препаратів може викликати синестезію, а також те, що і синестети, і несинестети відповідні звуки забарвлюють мимовільним чином, деякі дослідники стверджують, що синестетичний досвід використовує вже існуючі шляхи, які присутні в нормальному мозку. Причинність синестезії також поки що неясна, хоча докази вказують на генетичну схильність. Синестезія, як відомо, явище спадкове, хоча умовою в сім'ї може бути й ідіосинкразія. Крім того, синестезія може передаватися через покоління. Однак існування випадків монозиготних близнюків, де тільки один з них отримав синестезію, вказує на можливість залучення додаткових факторів. Відмінності між синестетичним і несинестетичним мозком можуть відображатися в ділянках мозку з безпосереднім (структурно-функціональним) зв'язком між виключно зоровими або виключно слуховими аналізаторами, або у провідних шляхах, присутніх в будь-якому мозку і забезпечуючих зворотний зв'язок від багатофункціональних слухо-зорових областей до зон виключно зорового аналізу.

Частка синестетів серед творчих людей приблизно в два рази вище, ніж у загальній популяції. Творчі люди, що володіють синестезією, схильні вибирати такі форми мистецтва, де вони можуть отримати користь від своєї форми синестезії. Так, люди з акустико-колірною синестезією більш схильні грати на музичних інструментах. Проте, музичний досвід не допомагає вмінню послідовно зіставляти кольори та ноти. Дослідження показали, що, всупереч очікуванням, володіння абсолютним слухом збільшує розбіжності в поєднаннях кольорів та звуків. Одним з можливих пояснень цього може бути те, що оскільки абсолютний слух може помилятися, іноді неправильно розпізнані ноти можуть конкурувати з кольором, що викликається висотою звуку. Інше пояснення полягає в тому, що люди з абсолютним слухом можуть поділяти для себе висоту звуків на більш вузькі категорії, ніж звичайні люди, вводячи більшу кількість категорій всередині кордонів між різними тонами.

Синестетиками в музиці були Скрябін, Римський-Корсаков, Чюрльоніс і Мессіан, з наших сучасників — Томас Кьонер, Каньє Вест, Біллі Айліш, співачка Marina and The Diamonds або Джон Беланс з Coil. Вони сприймали або уявляли тональності розфарбованими в певні кольори. Наприклад, симфонічна поема Скрябіна «Прометей (Поема вогню)» була задумана композитором зі спеціальним виконавським рядком «Luce» (тобто «Світло») й іноді виконується з використанням світломузики. Музикант і художник М. Чюрльоніс намагався передати в своїх картинах недоступний цьому жанру світ музики.