Каньє Вест

Каньє Омарі Вест народився 8 червня 1977 року в місті Атланта, штат Джорджія[3]. Його батьки розлучилися, коли йому було три роки, після чого Каньє зі своєю матір'ю переїхали до Чикаго, штат Іллінойс[4]. Його батько, Рей Вест (англ. Ray West), був у партії «Чорних пантер» і був одним з перших фотожурналістів-афроамериканців у щоденній газеті The Atlanta Journal-Constitution[5][6]. Мати Каньє, Донда Вест (англ. Donda C. West), була професоркою англійської мови в університеті Кларк-Атланта і деканом факультету англійської мови в Державному Університеті Чикаго[7][8], до того, як завершила свою кар'єру, щоб стати менеджером сина[9]. Каньє Вест жив у родині середнього класу і навчався в середній школі Поларіс (англ. Polaris High School) в Оук-Лон, передмісті Чикаго[10]. На питання журналістів про свої оцінки в школі, Вест відповів, що вчився «на четвірки-п'ятірки»[11].

У десять років Вест з матір'ю переїхав до міста Нанкіна в Китаї, де вони жили, поки вона працювала у Нанкінському університеті за програмою обміну[12][13]. За її словами, Вест був єдиним іноземним учнем у своєму класі, але він швидко влився в колектив, вивчивши китайську мову[14], яку, однак, забув невдовзі після того, як вони повернулися до США[15].

Змалку Вест виявляв інтерес до творчості. У п'ять років, повертаючись з відпочинку, він написав вірша[16]. За словами матері, коли він був у третьому класі, вона почала помічати інтерес сина до малювання й музики[17]. Сам Вест стверджує, що хотів розробляти комп'ютерні ігри. Його мати подарувала йому комп'ютер Amiga, на якому була програма для створення музики. За його словами, він навчився працювати з нею щоб створювати музику для ігор. Живучи в Чикаго, Вест брав активну участь у міському хіп-хоп-співтоваристві. У третьому класі почав читати реп, а у сьомому — створювати Інструментали, які пізніше почне продавати іншим музикантам[18]. У тринадцять років Вест написав композицію «Green Eggs and Ham» і почав вмовляти свою матір заплатити 25 доларів на годину за запис на студії. Студія була далекою від досконалості: мікрофон у ній звисав зі стелі на плічці. Попри це, Вест був радий і дуже хотів записатися на цій студії. Бачачи це, його мати не могла відмовити йому. Незабаром Вест познайомився з продюсером No I. D., з яким він швидко подружився. No I. D. став наставником Веста і навчив його працювати з семплером, який Весту подарували у п'ятнадцять років[19].

Закінчивши школу, 1997 року він отримав стипендію на навчання в Американській академії мистецтв, де навчався малюванню. Однак незабаром перейшов у Державний Університет Чикаго, де почав вивчати англійську мову[20]. У 20 років, зрозумівши, що завантажений графік навчання заважає йому займатися музикою, кинув навчання[21]. Це дуже засмутило матір, яка працювала в цьому університеті. Пізніше вона скаже: «Мені все життя вбивали в голову, що коледж — це квиток у гарне життя… Але деякі кар'єри не вимагають навчання в коледжі. Каньє, щоб створити альбом College Dropout, необхідно було мати силу волі, а не йти шляхом, який запропонувало суспільство»[22].

Каньє Вест почав свою музичну кар'єру в середині 1990-х років, створюючи інструментали для місцевих музикантів[23]. Зрештою він сформував свій музичний стиль, основою для якого стали прискорені семпли соул-композицій[24]. Перша офіційна згадка Веста зустрічається на дебютному і єдиному альбомі чиказького репера Grav, Down to Earth, 1996 року, для якого Вест спродюсував вісім композицій і сам виконав куплет у композиції «Line For Line»[25]. Деякий час Вест був таємним продюсером американського продюсера, менеджера і репера D-Dot. Працюючи з D-Dot, Вест не міг вести сольну кар'єру[26], тому наприкінці 1990-х організував гурт Go-Getters[27], до якого, крім нього увійшли інші представники чиказької реп-сцени і за сумісництвом його друзі: GLC, Тіммі G, Really Doe і Arrowstar[28][29][30]. Гурт записав кілька композицій, виступав на радіо і взяв участь у фотосесії. 1999 року Go-Getters записали свій єдиний альбом, World Record Holders, який, однак, не виходив офіційно.

Кінець 1990-х Вест провів продюсуючи альбоми відомих музикантів і гуртів. Став продюсером пісні «My Life» на другому альбомі Foxy Brown, Chyna Doll, випущеному в 1999 році[31]. Chyna Doll став першим альбомом жінки-репера, який дебютував на першому рядку чарту Billboard 200[32]. Серед альбомів, спродюсованих Вестом, також були дебютний і єдиний альбом гурту Harlem World The Movement і The Truth репера Beanie Sigel[33]. Наприкінці 1990-х також став продюсером дебютного альбому D-Dot, Tell ’Em Why U Madd, який він випустив від особи The Madd Rapper — персонажа, що вперше з'явився в скиті з альбому The Notorious B. I. G. Life After Death. Tell 'Em Why U Madd не мав комерційного успіху, але містив куплети у виконанні маловідомих на той момент реперів 50 Cent і Eminem[34].

Вест набув популярності як продюсер після роботи над The Blueprint репера Jay-Z (на фотографії обидва в 2011 році)

Успіх прийшов до Веста в 2000 році, після того, як він почав працювати з музикантами лейблу Roc-A-Fella Records. Широка популярність як продюсера прийшла до Веста після роботи над альбомом репера Jay-Z The Blueprint[35]. Музичні критики відзначили продакшн Веста[36][37], тоді як сам Jay-Z називав Веста «генієм»[38]. The Blueprint називають класикою хіп-хопу[39] і включили до численних списків найкращих альбомів[40], серед яких 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone[41] і подібний список журналу NME[42]. Як продюсер Roc-A-Fella Records, Вест працював над альбомами інших музикантів лейблу, серед яких Beanie Sigel, Freeway, Cam'ron[43]. Він також працював над хітами для таких виконавців, як Таліб Квелі, Ludacris, Nas, T. I., Бейонсе, Аліша Кіз і Джанет Джексон[44][45].

Попри успіх, Каньє Вест бажав більшого: він мріяв стати репером[46]. Однак, хоч багато хто і вважав його талановитим продюсером, ніхто не вважав його репером. За словами Таліба Квелі, «всі намагалися знайти спосіб отримати від нього інструментали так, щоб він не почав читати їм реп»[47]. Звукозаписні компанії відмовляли йому, посилаючись на невідповідність образу гангста-репера і на те, що його дитинство і юність не проходили так само, як у інших представників жанру[48]. Вест вів переговори з Capitol Records і контракт був майже готовий, коли хтось сказав президентові лейблу, що Вест «всього-лише продюсер/репер» і що «[його альбоми] не будуть продаватися», після чого лейбл відмовив Весту. Одним з перших талант репера у Весті помітив Таліб Квелі. Вест був продюсером його альбому Quality і одна зі спродюсованих ним композицій, «Get By», стала найуспішнішою сольною композицією Квелі[49]. Квелі вирушив у концертний тур і взяв з собою Веста, дозволивши йому виступати разом з ним. Ці виступи стали одними з перших публічних виступів Веста. Пізніше він неодноразово дякуватиме Квелі за це[50], зокрема і в композиції «Last Call» на своєму дебютному альбомі. Невдовзі глава лейблу Roc-A-Fella, Деймон Деш, все-таки вирішив підписати Веста на свій лейбл[51]. Однак і вони не відразу повірили в Веста. Як пише журнал Time, «коли Каньє Вест вперше попросив хлопців з Roc-A-Fella дозволити йому читати реп, [в кімнаті] запанувало ніякове мовчання»[52].

23 жовтня 2002 року Каньє Вест потрапив у серйозну автокатастрофу по дорозі додому зі студії звукозапису в Лос-Анджелесі, заснувши за кермом[53]. Внаслідок аварії його щелепа виявилася роздробленою і на неї довелося накласти дротяну шину[54]. Це надихнуло Веста на написання композиції «Through the Wire» (букв. — «Через шину»)[55], яку він записав через два тижні після виходу зі шпиталю, ще зі зламаною щелепою[56]. «Through the Wire», в якій Вест розповів про свої труднощі після аварії, стала основою його дебютного альбому. Сам Вест заявляє, що «всі найкращі музиканти в історії розповідали [в своїй творчості] про труднощі, з якими їм довелося зіткнутися»[57]. Він також зазначив, що робота над альбомом була його «ліками», які відволікали від болю[58]. Вперше «Through the Wire» була випущена Вестом в складі мікстейпу Get Well Soon… у 2003 році[59]. Водночас він повідомив про роботу над своїм дебютним альбомом, The College Dropout, головною темою якого стало «прийняття своїх власних рішень»[60].

Каньє Вест виступає в Портленді, грудень 2005 року

Вест працював над The College Dropout, приносячи в студію свій рюкзак Louis Vuitton, заповнений дисками з музикою. За словами GLC, на роботу над одним інструменталом у Веста йшло 15 хвилин. Водночас його друг і менеджер, Джон «Monopoly» Джонсон, заявляє, що Вест працював над The College Dropout тривалий час, почавши ще в Чикаго, роками зберігаючи собі інструментали на той момент, коли нарешті зможе стати репером. Роботу над альбомом Вест закінчував у Лос-Анджелесі, де проходив реабілітацію. Невдовзі після того, як він закінчив роботу над альбомом, цифрова версія альбому витекла в інтернет, за кілька місяців до релізу. Тоді Вест вирішив значно переробити альбом, поліпшивши його якість, додавши до композицій струнні інструменти, госпел-хори і нові куплети. Перфекціонізм Веста призвів до того, що реліз альбому переносився тричі з початкової дати — серпень 2003 року[61].

The College Dropout вийшов на лейблі Roc-A-Fella Records в лютому 2004 року. Альбом дебютував на другій сходинці чарту Billboard 200, за перший тиждень було продано майже півмільйона примірників[62]. Дебютний сингл з альбому, «Through the Wire», піднявся на 15-ту сходинку чарту Billboard Hot 100 і протримався там п'ять тижнів[63]. Другий сингл, «Slow Jamz», виконаний спільно з Twista і Джеймі Фокс, був ще успішніший, ставши його першим синглом, що піднялися на першу сходинку Hot 100[64]. Однак найбільшу популярність здобув четвертий сингл, «Jesus Walks», що став однією з найвідоміших композицій Веста[65]. В ній репер піднімає питання віри і християнства. Попри те, що представники музичної індустрії сумнівалися в успіху подібної композиції[66], «Jesus Walks» змогла піднятися на 11-ту сходинку Hot 100, де протрималася два тижні. The College Dropout отримав позитивні відгуки критиків[67] і його називають класикою жанру[68]. Альбом тричі отримав статус платинового в США[69] і приніс Весту 10 номінацій на премію «Греммі» 2005 року[70], з яких він переміг у трьох: найкращий реп-альбом, найкраща реп-пісня за «Jesus Walks» і найкраще спільне реп-виконання за «Slow Jamz»[71]. У той час основою музичного стилю Веста були прискорені соул-композиції. Однак після успіху The College Dropout музиканти стали копіювати цей стиль[72], що стало однією з причин зміни музичного стилю Вестом[73]. Восени 2004 року Каньє Вест відкрив свій власний лейбл, G. O. O. D. Music, на який пізніше підпише своїх знайомих музикантів, серед яких Common та Джон Ледженд[74].

Каньє Вест виступає на North Sea Jazz Festival у Нідерландах, 2006 рік

Роботу над своїм другим альбомом, Late Registration, Вест почав наприкінці 2004 року, закінчивши свої виступи в рамках концертного туру Ашера[75]. За непідтвердженою інформацією, на запис альбому пішло близько двох мільйонів доларів, а сам репер стверджує, що для роботи над альбомом взяв у борг 600 000 доларів[76]. Значний вплив на стиль цього альбому справив концертний альбом гурту Portishead Roseland NYC Live. Зокрема саме завдяки йому він додав до композиції з Late Registration живий струнний оркестр. Сам Вест пізніше зізнався, що й раніше хотів зробити щось подібне, але зміг це дозволити тільки після успіху свого дебютного альбому[77]. Він також запросив для роботи над альбомом американського композитора Джона Брайона, який став співпродюсером кількох композицій альбому. Це стало несподіванкою для багатьох фанатів[78]. Попри те, що Брайон до цього не працював з хіп-хопом, вони з Вестом швидко знайшли спільну мову: свою першу композицію, «Gold Digger» завершили наприкінці першого робочого дня[79]. Late Registration вийшов у серпні 2005 року. За перший тиждень було продано 860 000 примірників[80], що дозволило йому дебютувати на першому рядку чарту Billboard 200[81] і пізніше отримати статус тричі платинового[82]. Музичні оглядачі відзначали, що Late Registration був єдиним комерційно успішним альбомом того періоду, коли спостерігалося падіння продажів альбомів[83]. Альбом отримав позитивні відгуки критиків[84]. На премії «Греммі» 2006 року Вест отримав вісім номінацій, як за Late Registration і сингли з нього, так і за спільні роботи з Алішою Кіз та Common[85]. З них він переміг у трьох номінаціях: найкраще сольне реп-виконання за «Gold Digger», найкраща реп-пісня за «Diamonds From Sierra Leone» і найкращий реп-альбом за Late Registration[86].

Попри те, що раніше з Каньє Вестом вже був пов'язаний скандал, коли він покинув церемонію нагородження American Music Awards 2004 року, не отримавши нагороду «найкращий новий виконавець», його перший великий скандал стався невдовзі після виходу Late Registration, під час благодійного концерту, в рамках якого проходив збір коштів жертвам урагану Катріна[87]. Концерт транслювався на початку вересня 2005 року каналом NBC і Вест був запрошений виступити з промовою. Однак, перебуваючи у прямому ефірі, він відійшов від заготовленої промови, виступивши зі своїм власним хвилинним монологом. "Я ненавиджу те, як вони представляють нас в засобах масової інформації. Якщо це чорношкіра сім'я, то вони говорять: «вони грабують». Якщо це білошкіра сім'я, то вони говорять: «вони шукають їжу», — сказав він. Після його промови Майк Маєрс продовжив свою заготовлену промову. Після того, як він передав слово назад Весту, Вест заявив: «Джорджу Бушу плювати на чорношкірих людей»[88]. Ця цитата розійшлася по всій країні, викликавши у людей неоднозначну реакцію[89]. Буш назвав цей епізод «огидним моментом» свого президентського терміну[90]. Пізніше Вест вибачився перед ним і Буш пробачив йому[91]. У січні 2006 року Вест з'явився на обкладинці журналу Rolling Stone в образі Ісуса Христа з терновим вінцем на голові[92], що також викликало неоднозначну реакцію в суспільстві[93].

Провівши 2006 рік, виступаючи разом з гуртом U2 на їхньому концертному турі Vertigo Tour[94], Каньє Вест вирішив записати альбом, композиції якого підходили б для виступів на великих стадіонах[95]. Він використовував елементи жанрів, популярних у 80-х: електро і диско[96]. Серед джерел натхнення також називаються арена-рок-гурти[97], такі як U2, The Rolling Stones і Led Zeppelin. Щоб зробити свій новий альбом, третій в запланованій тетралогії альбомів, присвячених навчанню, більш особистим, а також з метою розвинути навички оповіді, Вест слухав фолк і кантрі-музикантів, таких як Боб Ділан та Джонні Кеш.

Каньє Вест (у центрі) на студії зі своїм наставником No I.D. (ліворуч), 2008 рік

Альбом, названий Graduation, отримав широке висвітлення у пресі ще до свого виходу: його дата релізу збіглася з датою виходу альбому Curtis репера 50 Cent, тому преса влаштувала протистояння між реперами[98]. Незадовго до призначеної дати 50 Cent заявив, що завершить свою кар'єру, якщо програє. Обидва альбоми вийшли 11 вересня 2007 року. Graduation переміг, продавшись за перший тиждень тиражем 957 000 примірників, проти 691 000 у Curtis[99]. 50 Cent пізніше звинуватив лейбл Веста, Def Jam, у накручуванні кількості продажів, за його словами лейбл сам скуповував альбом. Graduation дебютував на першій сходинці Billboard 200. Для цього чарту продажі альбому стали рекордними за понад два роки[100]. Другий сингл з альбому, композиція «Stronger», піднявся на першу сходинку чарту Billboard Hot 100[101]. Пізніше Graduation отримав статус двічі платинового[102]. Альбом отримав позитивні відгуки критиків[103]. Бен Детрік (англ. Ben Detrick) з журналу XXL вважає перемогу Graduation над Curtis історичною, такою, що відкрила дорогу реперам, які не підходять під шаблонний образ гангста-репера. «Якщо в історії хіп-хопу був момент, який ознаменував зміну його напряму, то це, швидше за все, було протистояння між 50 Cent і Каньє у 2007 році», — пише він[104]. 2007 року Каньє Вест отримав вісім номінацій на премію «Греммі»[105], з яких переміг у чотирьох[106]: найкращий реп альбом за Graduation, найкраще сольне реп виконання за «Stronger», найкраща реп пісня за «Good Life» і найкраще реп виконання дуетом або гуртом за «Southside»[107].

Каньє Вест виступає під час туру Glow in the Dark Tour, 2008 рік

Проте невдовзі в житті Каньє Веста відбулися значні зміни. Через кілька місяців після релізу Graduation, в листопаді 2007 року, від ускладнень після пластичної операції померла його мати, Донда Вест[108]. Через кілька місяців після цього він посварився зі своєю коханою, Алексіс Файфер (англ. Alexis Phifer), з якою познайомився ще 2002 року і побрався у серпні 2006 року[109]. Ці події справили великий вплив на репера[110], який 2008 року вирушив у концертний тур Glow in the Dark Tour[111]. На церемонії нагородження премії MTV VMA 2008 року він представив свій четвертий альбом, 808s & Heartbreak, виконавши головний сингл з нього — «Love Lockdown»[112]. Альбом сильно відрізнявся від попередніх робіт Веста[113]. Музичні критики віднесли його не до хіп-хопу, а до жанрів електропоп і синті-поп[114]. Щоб передати свої почуття, Вест вирішив вдатися до співу і використання автотюна[115][116], що викликало неоднозначну реакцію в деяких фанатів[117]. Крім цього при створенні альбому широко використовувалася драм-машина Roland TR-808[118], що також знайшло відбиття в назві альбому[119]. Серед основних тем альбому — самотність, відчуження і почуття провини[120][121].

808s & Heartbreak вийшов на лейблах Roc-A-Fella та Island Def Jam 24 листопада 2008 року[122], незадовго до Дня подяки, з метою збільшення продажів[123]. 808s & Heartbreak отримав позитивні відгуки критиків, але загалом оцінки були нижчі, ніж у попередніх альбомів[124]. Попри це, альбом дебютував на першому рядку чарту Billboard 200[125], за перший тиждень було продано 450 000 примірників[126]. Головний сингл з альбому, композиція «Love Lockdown», дебютував на третій сходинці чарту Billboard Hot 100[127]. Другий сингл, «Heartless», піднявся на другу сходинку Hot 100. Пізніше альбом отримав статус платинового[128]. Попри те, що 808s & Heartbreak був об'єктом критики, після свого виходу він змінив хіп-хоп, ставши шаблоном для початківців реперів і R&B-музикантів, серед яких Дрейк і Future[129]. За словами Меттью Траммелла (англ. Matthew Trammell) з Rolling Stone, альбом випереджав свій час і був «можливо, найбільш блискучою роботою» Веста[130].

2009 року відбувся один з найбільш відомих скандалів, пов'язаних з Каньє Вестом. У вересні, на церемонії нагородження MTV Video Music Awards 2009 року, Тейлор Свіфт отримала нагороду за найкраще жіноче відео за кліп на пісню «You Belong with Me». У момент вручення нагороди Вест вийшов на сцену, відібрав мікрофон у Свіфт і оголосив, що «у Бейонсе був один з найкращих кліпів усіх часів!», маючи на увазі кліп на «Single Ladies (Put a Ring on It)»[131]. Цю витівку негативно сприйняли як фанати, так і інші музиканти[132]. А прихильники теорії змов навіть припустили, що вся ця сцена була продумана заздалегідь. Зокрема, вони звернули увагу на те, що як тільки репер вискочив на сцену на екрані відразу ж з'явилося обличчя Beyonce. Це було зроблено ще до того, як Уест почав говорити і надало можливість телеглядачам побачити реакцію темношкірої співачки на його слова.[133]

Після інциденту на MTV VMA 2009, який дістав широке висвітлення в ЗМІ[134], Каньє Вест взяв паузу в роботі над музикою і зацікавився модою[135][136]. Однак незабаром вирушив на Гаваї, де кілька місяців, практично цілодобово, працював над своїм п'ятим альбомом[137]. Для роботи над альбомом Вест запросив різних музикантів і друзів, серед яких були Jay-Z, Кід Каді, Pusha T, Q-Tip і RZA, а також досить незвичайні гості типу Нікі Мінаж і Джастіна Вернона з гурту Bon Iver[138]. Ноа Каллахан-Бевер (англ. Noah Callahan-Bever), редактор журналу Complex, також запрошений у студію, охарактеризував процес запису альбому як «колективний»: Вест радився з усіма запрошеними музикантами і питався їхньої думки.

Каньє Вест на фестивалі Lollapalooza, 2011 рік

Альбом, названий My Beautiful Dark Twisted Fantasy, вийшов 22 листопада 2010 року[139]. Альбом отримав схвальні відгуки критиків[140]: Нью-Йорк Таймс назвав його «феноменальним альбомом»[141], Вашингтон пост — «шедевром»[142], а Індепендент — «найяскравішим, найбільш грандіозним альбомом у жанрі поп-музики за останні роки»[143]. Альбом потрапив в численні списки найкращих альбомів 2010 року, посівши перше місце у 22 з них[144]. Rolling Stone помістив My Beautiful Dark Twisted Fantasy у свій список 2012 року 500 найбільших альбомів усіх часів на 353-тє місце[145], NME в такому ж списку помістив його на 21-ше місце[146]. Попри це, його продажі були гіршими, ніж у попередніх альбомів репера[147]. За перший тиждень було продано 496 000 примірників, що дозволило альбому дебютувати на першому рядку чарту Billboard 200[148]. Після першого тижня продажі стали падати, що, однак, не завадило йому отримати статус платинового в США[149]. З альбому було випущено чотири сингли: «Power», «Runaway», «Monster» і «All of the Lights». Всі чотири сингли, а також заголовна композиція альбому «Dark Fantasy», потрапили в чарт Billboard Hot 100, але не змогли піднятися вище 12-го рядка[150]. Попри схвальні відгуки критиків, My Beautiful Dark Twisted Fantasy не був номінований на найкращий альбом року на 54-й церемонії вручення премії «Греммі», що низка критиків назвали «нехтуванням»[151][152]. Водночас Вест також провів акцію GOOD Fridays, в ході якої кожну п'ятницю викладав в інтернет для вільного прослуховування окремі пісні[153]. Акція проходила з 20 серпня по 17 грудня 2010 року[154].

Після свого виступу на фестивалі Коачелла 2011 року, який журнал The Hollywood Reporter назвав «одним з найбільших виступів у жанрі хіп-хоп»[155], 8 серпня 2011 року Каньє Вест випустив спільно з Jay-Z альбом Watch the Throne[156]. Альбом дебютував на першій сходинці Billboard 200[157]. З нього було випущено сім синглів, з яких найбільшого успіху домоглася композиція «Niggas in Paris», що піднялася на п'яту сходинку Billboard Hot 100[158]. 14 вересня 2012 року Каньє Вест випустив альбом Cruel Summer — компіляцію, що складається з композицій, виконаних музикантами створеного ним лейблу GOOD Music[159]. Альбом дебютував на другій позиції чарту Billboard 200[160]. З альбому було випущено чотири сингли, з яких два, «Милосердя» і «Clique», потрапили в першу двадцятку чарту Billboard Hot 100[161]. Вест також став режисером короткометражного фільму Cruel Summer, вперше показаного в спеціальному павільйоні з сімома екранами на Каннському кінофестивалі 2012 року[162].

Каньє Вест виступає в масці під час туру Yeezus Tour, 2013 рік

Роботу над своїм шостим альбомом, названим Yeezus, Вест розпочав у Парижі. Задавшись метою «зруйнувати комерційну музику»[163], на Yeezus він поєднав елементи чиказького дрилу, ейсід-хаузу та індастріалу[164]. За кілька тижнів до релізу Вест запросив продюсера Ріка Рубіна, для того щоб той допоміг надати альбому мінімалістичного звучання. Сам Рубін заявляє, що вони працювали над ним понад два тижні по 15 годин на день і що ця задача виявилася «неймовірно важкою»[165]. Напередодні виходу альбому проведено рекламну кампанію, що включала відеопроекції композиції «New Slaves» в 66 місцях по всьому світі й виступи на телебаченні[166][167]. Yeezus вийшов 18 липня 2013 року і отримав позитивні відгуки критиків[168]. Він став шостим альбомом репера, що піднявся до першого рядка чарту Billboard 200. Однак, попри рекламну кампанію, продажі альбому за перший тиждень стали найнижчими за всю кар'єру Веста — 327 000 примірників[169], що не завадило йому пізніше отримати статус платинового в США[170]. Головний сингл альбому, композиція «Black Skinhead», потрапив у ротацію радіо[171], проте зміг піднятися лише на 69-ту сходинку чарту Billboard Hot 100[172], тоді як другий сингл, більш спокійна композиція «Bound 2», зміг піднятися на 12-ту сходинку. У вересні 2013 року Вест анонсував концертний тур The Yeezus Tour — його перший сольний тур за п'ять років, для участі в якому він запросив репера Кендрика Ламара[173].

У червні 2013 року в Каньє Веста і зірки телевізійних шоу та фотомоделі Кім Кардаш'ян народилася перша дитина, Норт. У жовтні Вест і Кардашьян оголосили про заручини, що привернуло увагу ЗМІ[174]. У листопаді Вест оголосив, що разом з Ріком Рубіном і Q-Tip працює над новим альбомом, запланованим до виходу влітку 2014 року[175][176]. У грудні компанія Adidas оголосила про випуск лінії одягу, створеної спільно з Вестом — Adidas Yeezy[177]. У травні 2014 року Вест і Кардашьян одружилися у Флоренції, на закриту церемонію було запрошено велику кількість артистів і знаменитостей. 31 грудня 2014 року Вест випустив сингл «Only One», виконаний спільно з Полом Маккартні[178].

В січні 2015 року вийшов сингл Ріанни «FourFiveSeconds», виконаний спільно з Вестом і Маккартні[179]. У лютому Вест виступив на Saturday Night Live, де виконав спільно з Сіей і репером Vic Mensa свою нову композицію «Wolves»[180]. Також в лютому Вест представив свою спільну з Adidas лінію одягу, названу Yeezy Season 1[181]. Її показано на нью-йоркському тижні моди[182]. У березні Вест випустив сингл «All Day», виконаний спільно з Теофилусом Лондоном, Allan Kingdom і Полом Маккартні[183]. Він вперше виконав цю композицію на церемонії вручення премії BRIT Awards 2015, спільно з низкою американських реперів та представників британської грайм-сцени[184]. У вересні, під час тижня моди в Нью-Йорку, Вест представив свою другу колекцію одягу, Yeezy Season 2, цього разу створену незалежно від компанії Adidas[185].

Спочатку вихід сьомого альбому репера, що називався в той час So Help Me God, був запланований на 2014 рік[186]. У березні 2015 Вест заявив про зміну назви на SWISH[187]. Того ж місяця Чиказький інститут мистецтв присвоїв Каньє Весту ступінь доктора мистецтвознавства[188][189]. У березні репер виступив на фестивалі Гластонбері, попри те, що понад 120 000 осіб підписали петицію з вимогою заборонити цей виступ[190]. Під кінець свого виступу Вест заявив, що він — «найвидатніший рок-музикант з усіх, які нині живуть на цій планеті»[191]. Цей виступ викликав неоднозначну реакцію ЗМІ і фанатів[192][193]. Корі Тейлор, вокаліст гурту Slipknot, випустив відео, в якому він заявив: «Каньє, ти не найбільший рок-музикант всіх часів. Той факт, що ти сам це заявляєш, говорить сам за себе»[194]. Гурт The Who, який виступив на фестивалі наступного дня, також не погодився з заявою Веста[195]. У грудні 2015 року Вест випустив композицію «Facts»[196].

У січні 2016 року Каньє Вест представив дві композиції, «Real Friends» і «No More Parties in L. A.»[197], які пізніше потрапили на альбом, а також вчергове змінив назву свого сьомого альбому, цього разу на Waves. Проте ця назва послужила причиною сварки з репером Wiz Khalifa. В підсумку Вест змінив назву альбому на остаточний варіант — The Life of Pablo. Альбом був представлений 11 лютого 2016 року, в Медісон-сквер-гарден, одночасно з показом своєї нової колекції одягу Yeezy Season 3[198][199]. The Life of Pablo вийшов 14 лютого 2016 року ексклюзивно через сервіс потокового мовлення Tidal[200]. Після випуску альбому репер продовжив вносити в нього зміни, називаючи його «живим, дихаючим, постійно мінливих творчим самовираженням»[201], а студійні альбоми на дисках — вмираючим форматом[202][203][204]. Попри заявлену ексклюзивність, The Life of Pablo вийшов у квітні на інших цифрових платформах[205]. Альбом загалом отримав позитивні відгуки критиків, але кілька видань поставили середні оцінки[206]. Альбом спочатку не потрапив у чарти, оскільки Tidal не надавав дані про продажі[207], але стало відомо, що за перші 24 години альбом незаконно скачали понад 500 000 разів[208]. Однак у квітні альбом потрапив в чарт Billboard 200, де він дебютував на першій сходинці[209].

Вест виступає 2016 року під час туру Saint Pablo Tour.

У лютому 2016 року Вест повідомив про те, що його новий альбом, названий Turbo Grafx 16 на честь однойменної ігрової приставки, має вийти влітку 2016 року[210]. У червні Вест анонсував другу компіляцію лейблу GOOD Music, названу Cruel Winter, опублікувавши перший сингл з неї, композицію «Champions»[211][212]. Пізніше того самого місяця музикант випустив скандальний відеокліп на пісню «Famous», у якому присутні воскові фігури кількох знаменитостей (включаючи самого Веста, Кардаш'ян, Тейлор Свіфт, бізнесмена і тодішнього кандидата в президенти Дональда Трампа, комедіанта Білла Косбі та колишнього президента Джорджа В. Буша), які сплять голими на спільному ліжку[213]. У серпні 2016 року Вест вирушив у тур Saint Pablo Tour на підтримку альбому The Life of Pablo[214]. На концертах він використовував рухому сцену, яка була підвішена до стелі[214] У жовтні репер скасував кілька концертів через паризьке пограбування його дружини[215]. 21 листопада Вест скасував решту 21 концерт Saint Pablo Tour після тижня непояви на концертах і політичних промов[216]. Пізніше проходив психіатричне обстеження в Медичному центрі Рональда Рейгана Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.[217][218] Залишився на лікуванні в ньому на вихідні до Дня подяки через тимчасовий психоз, пов'язаний з недосипанням і важким зневодненням[219]. Після цього випадку музикант зробив 11-місячну перерву від спілкування у Твіттері і появи на людях загалом[220].

За деякими свідчення в травні 2017 року Вест записував новий музичний матеріал у Джексон Гоулі (Вайомінг) в широкому колі товаришів-музикантів[221][222][223]. У квітні 2018 року репер оголосив, що збирається написати філософську книгу під назвою Break the Simulation[224], пізніше уточнивши, що вже публікує книгу «в реальному часі» в Твіттері і почав викладати контент, який порівнювали з «лайф-коучингом»[225]. Пізніше того самого місяця він оголосив про вихід двох нових альбомів, соло-альбому і спільну з Кідом Каді роботу під назвою Kids See Ghosts. Обидва ці альбоми мали вийти в червні[226]. Крім того оголосив, що буде продюсером майбутніх альбомів своїх колег по лейблу GOOD Music, Pusha T, Теяни Тейлор, а також Nas[227]. Невдовзі після цього Вест випустив неальбомні сингли «Lift Yourself», «дивний, бурмотливий трек» з безсенсовими текстами і «Ye vs. the People», на якому він T.I. обговорюють суперечливу підтримку Дональда Трампа з боку Веста[228].

Альбом Pusha T під назвою Daytona, «переший проект, записаний у Вайомінгу», вийшов у травні під позитивні відгуки критиків, хоча обкладинка альбому — світлина ванної кімнати покійної співачки Вітні Г'юстон, за ліцензію на яку Вест заплатив $85 000 — зустріла деякі суперчливі відгуки[229][230]. Наступного тижня репер випустив свій альбом Ye. Вест натякнув, що забракував перші записи альбому і перезаписав його через місяць[231]. Через тиждень музикант випустив спільну з Кідом Каді роботу під назвою Kids See Ghosts, названу так на честь їхнього спільного однойменного гурту.

2021

Вже ставши відомим як музикант, Каньє Вест зацікавився індустрією моди і захотів займатися дизайном одягу[273]. У вересні 2005 року він оголосив про те, що готує свою лінію одягу Pastelle. «Тепер, коли я виграв „Греммі“ і закінчив роботу над Late Registration, я готовий запустити свою лінію одягу цієї весни», — заявляв репер[274]. Робота над нею йшла чотири роки, окремі її елементи Вест демонстрував на різних церемоніях, проте 2009 року оголошено про закриття лінії[275]. Того ж року Вест, у співпраці з Nike, випустив снікери Air Yeezy[276], друга версія яких, Air Yeezy 2, вийшла 2012 року[277]. Навесні 2009 року представлено снікери, які Вест створив спільно з Louis Vuitton. Вони надійшли в продаж у червні 2009 року[278]. Крім цього Вест співпрацював з італійським дизайнером взуття Джузеппе Занотти[279] і японським брендом BAPE[280].

У жовтні 2011 року Вест представив на тижні моди в Парижі свою першу жіночу колекцію, DW Kanye West[281]. Його підтримали такі модельєри, як Дін і Ден Кейтен, Олів'є Тейскенс і Джеремі Скотт[282]. Попри це, колекція отримала прохолодні і негативні відгуки критиків[283]. У березні 2012 року Вест представив свою другу колекцію[284], що отримала більш позитивні відгуки[285].

У листопаді 2013 року стало відомо, що Вест припинив співпрацю з Nike і працює з Adidas[286]. У лютому 2015 року представлено спільні з Adidas снікери Yeezy 750 Boost[287]. У жовтні 2015 року представлено першу спільну лінію одягу Adidas і Каньє Веста, Yeezy Season 1[288]. Вона отримала позитивні відгуки критиків, журнал Vogue зазначив «мілітаристський аспект» — колекція була створена після того, як Вест побачив заворушення в Англії у 2011 році[289]. У червні 2015 року представлено другі створені спільно з Adidas снікери, Yeezy Boost 350[290]. У вересні 2015 року, під час тижня моди в Нью-Йорку, Вест представив колекцію одягу Yeezy Season 2, цього разу створену незалежно від Adidas[185]. У жовтні він представив черевики Yeezy 950 Boot, створені спільно з Adidas[291]. 11 лютого 2016 року, одночасно з презентацією альбому The Life of Pablo, в Медісон-сквер-гарден представлено колекцію одягу Yeezy Season 3[292].

2004 року, невдовзі після випуску дебютного альбому The College Dropout, Каньє Вест заснував лейбл GOOD Music, у співпраці з Sony BMG. Першими музикантами лейблу стали сам Вест, Common та Джон Ледженд. Нині серед артистів лейблу: сам Вест, Big Sean, Pusha T, Теяна Тейлор, Мос Деф, D'banj і Джон Ледженд, а також продюсери, серед яких, Hudson Mohawke, Q-Tip, Тревіс Скотт, No I.D., Джефф Баскер і S1[293]. У листопаді 2015 року Вест призначив репера Pusha T на посаду президента лейблу[294].

У 2008 році репер оголосив про те, що збирається відкрити десять ресторанів мережі швидкого харчування Fatburger[295]. Було відкрито два ресторани, один з яких невдовзі закрився[296], а другий викупила сама мережа[297].

У січні 2012 року Вест оголосив про створення креативного агентства DONDA, названого на честь його матері[298]. В анонсі Вест заявив, що компанія «продовжить те, що не встиг закінчити Стів Джобс» і що вона буде «збирати найвидатніших мислителів і поміщати їх у креативний простір, в якому вони зможуть обмінюватися ідеями». Метою компанії було заявлено «створення продуктів і вражень, які люди захочуть і зможуть придбати»[299]. Критики відзначали мінімалістичну стилістику продуктів компанії[300].

У березні 2015 року оголошено, що Вест став співвласником сервісу потокового мовлення Tidal. Сервіс спеціалізується на трансляції lossless-аудіо та кліпів високої роздільної здатності. Загалом сервісом керують 16 музикантів, серед яких, крім Веста, Бейонсе, Jay-Z, Ріанна, Мадонна і Нікі Мінаж[301]. Це стало можливим після того, як Jay-Z викупив материнську компанію сервісу, Aspiro[302]. Ідеєю Tidal став сервіс, керований артистами, оскільки одного з найбільш відомих сервісів потокового мовлення, Spotify, критикували за низькі роялті-виплати[303]. «Основна проблема — змусити всіх знову поважати музику, розуміти її цінність», — заявив Jay-Z в прес-релізі[301].

2003 року Каньє Вест заснував у Чикаго власний благодійний фонд Kanye West Foundation, створений з метою допомогти молодим і зменшити неграмотність[304]. У серпні 2007 року фонд провів благодійний концерт, на якому було зібрано понад 500 000 доларів[305]. Після смерті матері репер перейменував фонд в The Dr. Donda West Foundation[306], а 2011 року — повністю закрив його[307].

У 2013 році Вест, спільно зі своїм другом репером Rhymefest і його дружиною Донні Сміт (англ. Donnie Smith), відкрив некомерційну організацію Donda's House (Шаблон:Trr[308]. У ній, в рамках програми Got Bars? (Шаблон:Trr), проводилися уроки для підлітків 15-24 років, на яких їх навчали створення музики. Крім цього колишній професійний футболіст проводив з ними заняття з йоги та фітнесу[309].

Каньє Вест брав активну участь у багатьох благодійних акціях, концертах і різних зборах коштів для допомоги постраждалим від урагану «Катріна», фестивалі Жива Планета Земля[310], Всесвітньому дні водних ресурсів[311], благодійних марафонах Nike, а також спільній з MTV програмі допомоги військовим, які повернулись з війни в Іраку[312].

Як повідомили ЗМІ, після роздачі їжі нужденним 2021 року Каньє Вест продовжує свою місію по допомозі тим, хто не має даху над головою та об’єднався із брендом Skid Row Fashion Week заради благодійного модного проєкту.

Девід Сабастіан, засновник бренду Skid Row Fashion Week, зустрівся з Каньє на початку 2022 року, і вони вирішили об’єднатися, аби створити захід Yeezy X Skid Row Fashion Week. Усі кошти від колаборації з Вестом, підуть на допомогу тим, хто живе на вулиці.[313]

5 липня 2020 Каньє Вест твітнув про свій намір балотуватися на президентських виборах у США 2020 року, що заплановані на листопад. Його одразу ж підтримав у Twitter Ілон Маск.[314] Проте після інтерв'ю Каньє Forbes, де він розповів про свої політичні переконання, такі як відміна вакцинації, заборона абортів і відміну смертної кари, Ілон Маск заявив, що відмовляється від підтримки Веста. Ілон написав у Twitter: «Здається, наші погляди розходяться більше, ніж я припускав».[315]

Каньє Вест висувався від партії Дня народження (англ. Birthday Party).[316] Він набрав на виборах 60 761 голос.[317]

Історія скандальних витівок Каньє Веста на різних церемоніях нагородження бере свій початок у 2004 році, на American Music Awards[341]. Вест отримав номінацію як найкращий новий артист, але програв Гретхен Вілсон, після чого покинув церемонію. Пізніше він заявив: «я виразно відчував себе пограбованим і не хотів давати якихось безглуздих політкоректних коментарів… Я був найкращим новим артистом цього року». Він також назвав все це змовою проти нього, засумнівався в процедурі голосування премії і пообіцяв ніколи більше не відвідувати її[342].

2006 року, після того, як були опубліковані номінації на премію «Греммі», Вест заявив, що «буде дуже стурбований», якщо не виграє нагороду за найкращий альбом року за свій альбом Late Registration. «Я ніколи не зможу переконати себе. Знаєте чому? Тому що я багато працював. Не важливо, що я роблю, не важливо, як я веду себе. Вам ніколи не відняти кількості зусиль, яке я вклав у все це. Я не хочу чути всі ці політкоректні відмовки. […] Я добряче потрудився, щоб потрапити сюди. Я вклав свою любов, я вклав своє серце, я вклав свої кошти [альбом]. Людям подобаються ці пісні, […] а ви мені говорите про політкоректність», — заявив він[343]. У листопаді 2006 року, коли кліп на пісню «Touch the Sky» не виграв нагороду за найкраще відео на MTV Europe Music Awards, Вест вийшов на сцену, де в той момент були переможці, Justice і Simian, і заявив, що його кліп мав перемогти, оскільки «[на його створення пішов] мільйон доларів і в ньому знялася Памела Андерсон». Він також додав, що якщо він не виграє, «то ця премія втратить повагу»[344].

2007 року Вест висловив своє невдоволення тим, що замість нього церемонію вручення MTV Video Music Awards 2007 дозволили відкривати співачці Брітні Спірс. «Вона за роки не випустила жодного хіта!», — заявив він. Він також сказав, що причиною, на його думку, став його «неправильний колір шкіри»[345]. Пізніше, на церемонії, репер програв у всіх п'яти номінаціях, що засмутило його ще більше. За повідомленням Ассошіейтед прес, Вест кричав «другий рік поспіль! Я намагаюся щосили, у мене… найкращий альбом року!» і обіцяв більше не відвідувати церемонії телеканалу MTV. Пізніше в інтерв'ю на радіо Вест заявив, що створюючи композицію «Stronger», він планував виступити з нею на відкритті MTV Video Music Awards[346].

У вересні 2009 року, на церемонії нагородження MTV Video Music Awards 2009 року, Тейлор Свіфт отримала нагороду за найкраще жіноче відео за кліп на пісню «You Belong with Me». Однак у момент вручення нагороди Вест вийшов на сцену, відібрав мікрофон у Свіфт і оголосив, що, на його думку, кліп Бейонсе на «Single Ladies (Put a Ring on It)», також номінований на цю нагороду, більше заслуговує її: «Ей, Тейлор, я дуже радий за тебе, я дозволю тобі закінчити, але у Бейонсе було одне з найкращих відео всіх часів! Одне з кращих відео всіх часів!». Після цього він знизав плечима, віддав мікрофон збентеженій Свіфт і пішов зі сцени[320][347]. Пізніше Бейонсе, яка отримала нагороду за найкраще відео року, покликала Свіфт на сцену, щоб та могла завершити свою промову[348]. Витівку репера розкритикували багато знаменитостей[132][349], а також президент США Барак Обама, який назвав Веста «бовдуром»[350][351], і Дональд Трамп, який назвав цей епізод «огидним» і запропонував бойкотувати репера[352]. Фраза «Imma let you finish» стала інтернет-мемом[353][354], було створено багато різних зображень, які пародіюють цю витівку[355]. Відразу після цього епізоду, Вест вибачився перед Тейлор Свіфт у своєму блозі, додавши, що він «не божевільний, а просто реаліст»[356]. Пізніше він також вибачився перед нею на The Jay Leno Show. «Це було грубо. Я не намагаюся виправдовуватися, оскільки я був не правий», — заявив репер. Через два дні після інциденту Свіфт прокоментувала ситуацію у ток-шоу The View, де вона розповіла, що Вест особисто не вибачався, але вона готова спілкуватися з ним. Після цього Вест подзвонив їй і попросив вибачення, на що Свіфт відповіла, що пробачила йому[357].

У вересні 2010 року Вест вчергове попросив у Тейлор Свіфт вибачення у своєму Твіттері. «Коли я прокинувся від цього божевільного жаху, я подивився в дзеркало і сказав собі: „Каньє, подорослішай!“ […] Бейонсе не потрібно було все це. MTV не потрібно було це і Тейлор, її родині, друзям і фанатам це все безумовно не було потрібно», — написав він. Він також повідомив, що підготував для неї пісню, яку пообіцяв виконати сам, якщо вона не захоче[358]. Однак у листопаді він відмовився від своїх слів, заявивши, що його дії на MTV VMA 2009 були «безкорисливими» і що він допоміг їй потрапити на 100 обкладинок різних журналів і продати мільйон [примірників її альбому] за перший тиждень"[359]. Вест розвинув цю ідею в лютому 2016 року з випуском альбому The Life of Pablo, де в композиції «Famous» він використовував рядок «Мені здається, ми з Тейлор все ще можемо переспати. Чому? Я зробив цю сучку знаменитою»[360]. Після реакції незадоволених фанатів співачки[361], Вест заявив, що він — артист і «як артист він буде висловлювати свої почуття без цензури»[362]. Репер також зазначив, що отримав дозвіл Свіфт[363]. За словами самої Свіфт, вона заперечувала проти «вкрай жінконенависницького» тексту, однак не знала про цей рядок[364]. Того ж місяця її альбом 1989 виграв «Греммі» за найкращий альбом року. У своїй промові, зверненій до дівчат, вона, не називаючи Веста по імені, заявила, що «на вашому шляху вам зустрінуться люди, які будуть намагатися знизити ваші успіхи або приписати собі в заслуги ваші досягнення». У червні 2016 року Вест випустив кліп на композицію «Famous», в якому він лежить у загальному ліжку з одинадцятьма голими восковими фігурами, створеними за образом різних відомих особистостей, серед яких була Тейлор Свіфт[365][366].

У лютому 2015 року, на 57-й церемонії вручення премії «Греммі», в той момент, коли Бек отримував нагороду за найкращий альбом року, Вест піднявся на сцену, однак відразу покинув її. Багато хто спочатку порахував це жартом, що відсилає до MTV VMA 2009. Але в інтерв'ю після церемонії він пояснив свої дії: «Бек має поважати артистизм і він повинен був віддати свою нагороду Бейонсе. […] І так, у мене тепер є дружина, донька і своя лінія одягу, тому я не буду робити щось, що може поставити під загрозу мою доньку, але я все одно буду битися за творчість. Саме тому я не сказав ні слова, але ви все відразу зрозуміли, коли Ye піднявся на сцену»[367]. Через два тижні репер вибачився перед Беком[368].

У серпні 2015 року Вест отримав нагороду від телеканалу MTV Michael Jackson Video Vanguard Award[369], яку вручають за особливий внесок у музику[370]. Під час вручення Вест зачитав 11-хвилинний монолог про творчість, правду і владу, після якого оголосив про те, що братиме участь у президентській гонці 2020 року[371].

У травні 2018 року багато афроамериканських знаменитості, від Ави Дюверней до Спайка Лі, засудили висловлювання Веста в інтерв'ю — він сказав, що 400 років рабства змушують припустити, що чорношкіре населення було поневолене «ментально»[372].

Донда Вест у серпні 2007 року

10 листопада 2007 року, приблизно о 7:35 вечора за місцевим часом, лікарям надійшов екстрений виклик з будинку матері репера, Донди Вест. Коли її доставили в шпиталь, вона вже перебувала без свідомості. Спроби лікарів повернути її до життя успіху не дали. О 8:30 лікарі констатували її смерть[382] у віці 58 років. Проведена експертиза показала, що Донда Вест померла через проблеми з серцем, пов'язані з «різними післяопераційними факторами»: за день до цього їй провели ліпосакцію і операцію зі зменшення грудей[383][384]. Для проведення цих операцій вона звернулася до пластичного хірурга Андре Аболіану (англ. Andre Aboolian), однак той зажадав щоб вона попередньо перевірила свій стан здоров'я. Вона не стала робити цього і звернулася до іншого хірурга, Джена Адамса (англ. Jan Adams), який і провів операцію[385].

Адамс висловив свої співчуття родині Вест, однак, посилаючись на лікарську таємницю, відмовився публічно обговорювати деталі операції. Пізніше Медична Рада Каліфорнії вирішила відкликати його лікарську ліцензію[386]. У листопаді Адамс з'явився на Шоу Ларрі Кінга, проте залишив його через кілька хвилин, заявивши, що поважає права сім'ї Вест і не має наміру відповідати на запитання. Через два місяці він повернувся на програму, де заявив, що «результати розтину показали те, чого він очікував»[384]. Згідно з заключним звітом коронера, смерть Донди Вест настала внаслідок ішемічної хвороби серця та різних післяопераційних факторів, пов'язаних з ліпосакцією і мамопластикою"[387].

Донду Вест поховано 20 листопада 2007 року в її рідному місті Оклахома-Сіті[388]. Під час свого першого виступу після смерті матері, що пройшов на лондонській Арені O2, Каньє Вест виконав присвячену їй композицію «Hey Mama». Виконуючи її, Вест розплакався на сцені[389]. Виступаючи в рамках концертного туру Glow in the Dark Tour, Вест також присвятив своїй матері кавер-версію композиції «don't Stop Believin'» гурту Journey, виконану однією з бек-вокалісток Веста[390]. Сам репер заявив: «я обрав саме цю пісню через слова […] текст пісні говорить про те, про що [мати] завжди просила мене: ніколи не припиняти вірити»[391].

У грудні 2008 року, під час прес-конференції в Новій Зеландії, Каньє Вест заявив, що для нього втратити матір «це все одно що втратити руку і ногу і намагатися пережити це»[392]. 2015 року, в інтерв'ю журналові Q, співак заявив, що винить себе в смерті матері. «Якщо б я не переїхав до Лос-Анджелеса, то вона була б жива… Але я не хочу говорити про це, оскільки я почну плакати», — заявив репер[393].

У 2009 році губернатор штату Каліфорнія Арнольд Шварценеггер підписав так званий «закон Донди Вест» (англ. Donda West Law), згідно з яким пацієнти, які готуються до пластичних операцій, зобов'язані пройти медичне обстеження[394].

У грудні 2006 року американський виконавець трюків Роберт «Івел» Кнівел подав на Каньє Веста в суд, звинувативши його в порушенні авторських прав. У кліпі на пісню «Touch the Sky» Вест, в образі «Івела Каньївела» (англ. Evel Kanyevel), намагається перелетіти через каньйон на ракеті. За словами Кнівела, в кліпі використовувалися його ім'я і образ, які є товарними знаками[395]. Кнівел також зазначив, що «вульгарний і образливий» образ у відео порочить його репутацію[396]. Адвокати Веста стверджували, що відео є сатирою і отже дозволене Першою поправкою до Конституції США. У листопаді 2007 року, за кілька днів до своєї смерті, Кнівел оголосив про те, що більше не має претензій до Веста, після того, як той особисто відвідав його. Кнівел також назвав Веста «дивним молодим чоловіком і джентльменом»[397].

11 вересня 2008 року Каньє Вест і його охоронець і менеджер Дон Кроулі (англ. Don "Don C." Crowley) були заарештовані в Аеропорту Лос-Анджелеса, після сперечань з папараці, за звинуваченням у вандалізмі. Згідно з інформацією поліції, під час сварки пошкоджено камери фотографів[398]. Пізніше Вест і Кроулі були відпущені під заставу 20 000 доларів[399]. Окружний суд Лос-Анджелеса передав справу в міський суд, який перекваліфікував злочин у проступок[400] і пізніше виніс вирок — 50 годин громадських робіт. Також репер був зобов'язаний пройти курси з контролю гніву[401]. Веста повторно затримали 14 листопада 2008 біля готелю в містечку Гейтсхед в Англії через бійку, в яку був залучений фотограф з Ньюкасл-апон-Тайна. Відповідно до звітів поліцейських, співака пізніше відпустили за браком доказів"[402].

19 липня 2013 року, залишаючи Міжнародний Аеропорт Лос-Анджелеса, Каньє Вест був оточений папараці. Один з фотографів, Деніел Рамос (англ. Daniel Ramos), запитав «чому нам не можна спілкуватися з вами?», на що Вест відповів: «Я вже казав вам не спілкуватися зі мною, так? Ви хочете, щоб у мене були проблеми? Щоб я обікрав вас і потім платив 250 000 доларів?». Після цих слів Вест підбіг до фотографа і почав виривати у нього з рук камеру. На відео, опублікованому сайтом TMZ, видно, що боротьба між Вестом і фотографом тривала кілька секунд, після чого жіночий голос за кадром просить Веста зупинитися, він відпускає фотографа і їде. Пізніше фотографу викликали медиків. Було оголошено, що Вест може бути звинувачений у спробі пограбування[403]. Проте пізніше звинувачення перекваліфікували в проступок[404]. У березні 2014 року Веста засудили за побиття, з випробувальним терміном 2 роки. Репер також був зобов'язаний пройти 24 сеанси курсу з контролю гніву, виконати 250 годин обов'язкових громадських робіт і відшкодувати збиток фотографу[405].

Після успіху «Jesus Walks», у якій Вест підняв проблеми віри, ЗМІ зацікавилися його релігійними переконаннями. «Я скажу, що я вірянин. Я прийняв Ісуса як свого Спасителя. Але я також можу сказати, що я підводжу його кожен день», — заявив репер[406]. 2008 року, в інтерв'ю журналові The Fader, Вест назвав себе «голосом, який вибрав Бог»[407]. У 2009 році, в інтерв'ю сайту Bossip, Вест уточнив, що вірить у Бога, але «ніколи б не пішов у релігію», оскільки вважає, що «релігія націлена більше на поділ і засудження людей, ніж на зближення і взаєморозуміння»[408]. 2014 року, під час одного зі своїх концертів, Вест заявив, що він — християнин[409].

• The College Dropout (2004)
• Late Registration (2005)
• Graduation (2007)
• 808s & Heartbreak (2008)
• My Beautiful Dark Twisted Fantasy (2010)
• Watch the Throne (спільно з Jay-Z) (2011)
• Yeezus (2013)
• The Life of Pablo (2016)
• Ye (2018)
• Jesus Is King (2019)
• Donda (2021)

• Watch the Throne (з JAY-Z) (2011)
• Kanye West Presents Good Music Cruel Summer (з GOOD Music) (2012)
• Kids See Ghosts (з Kid Cudi як Kids See Ghosts) (2018)