Хуан Барбас

Хуан Барбас народився 23 серпня 1959 року в Сан-Мартіні, передмісті великого Буенос-Айреса. Футбольну кар'єру розпочав 1977 році в «Расінгу» з Авельянеди, промислового передмістя столиці Аргентини Буенос-Айреса. У команді за шість років зіграв 132 матчі в Прімера Дивізіоні, в яких відзначився 14-ма голами. У 1982 році переїхав до Іспанії та приєднався до «Реал Сарагоси». У своєму дебютному сезоні в новій команді «Сарагоса» досягла найкращого результату клубу в іспанському чемпіонаті, посіла 6-е місце в Ла-Лізі. В іспанському чеміонаті зіграв 91 матч, в яких відзначився 19-а голами. Завдяки результативності біля воріт команд-суперниць отримав титул найкращого легіонера в Іспанії (1983, 1984). У 1985 році залишив Іспанію та перебрався в південноіталійський клуб «Лечче». Відзначився декількома пам'ятними голами: 20 квітня 1986 року обвідним ударом у переможному (3:2) поєдинку проти «Роми» (матч не мав турнірного значення, «Лечче» достроково вилетів у Серію B), через що римляни не змаогли обійти в турнірній таблиці «Ювентус»; 25 червня 1989 року відзначився голом в переможному (3:1) поєдинку проти «Торіно», через що туринський клуб також вилетів у Серію B. У «Лечче» виступав протягом п'яти років займав місця в нижній частиниі турнірної таблиці Серії A. Після приходу Збігнева Бонека, який не розраховував на аргентинця, перейшов у швейцарський «Локарно». По ходу сезону 1990/91 років підсилив «Сьйон», якому допоміг виграти Національну лігу А, випередивши на три очка цюрихський «Грассгоппер». По завершенні сезону повернувся до «Локарно», який щойно повернувся до Національної ліги. Але допомогти залишитися в еліті швейцарського футболу «Локарно» не вдалося, після чого повернувся на батьківщину, де виступав за «Уракан», «Альварадо» та «Олл Бойз». Футбольну кар'єру завершив 1997 року у віці 38 років. У 2009 році замінив на посаді головного тренера «Расінга» Рікардо Карузо Ломбарді. Проте вже наступного року звільнений з займаної посади, новим головним тренером «Расінга» став Мігель Анхель Руссо.

У фінальному матчі юнацького чемпіонату світу 1979 року на Олімпійському стадіоні в Токіо в присутності 52 000 глядачів допоміг обіграти (3:1) збірну Радянського Союзу, завдяки яому аргентинці вперше в історії виграли молодіжний мундіаль. У складі збірної Аргентини на цьому турнірі грали такі майбутні зірки світового футболу як Дієго Марадона, Габрієль Кальдерон та Рамон Діас.

У футболці національної збірної Бразилії дебютував у матчі проти Бразилії, в складі якої грав Зіку. Учасник чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, де аргентинці намагалися захистити чемпіонство, але вибули вже в другому раунді. У матчі попереднього раунду проти Угорщини (4:1) головний тренер збірної Аргентини Сесар Луїс Менотті змінив його на 51-й хвилині на Альберто Тарантіні, а в матчі заключного туру проти Бразилії (1:3) був одним із гравців стартового складу. З 1979 по 1985 рік зіграв 30 матчів у національній команді.

Півзахисник атакувального плану, будучи налаштованим на гол, головними чеснотами футболіста були його чудове бачення футбольного поля та чудові атакувальні здібності на підступах до штрафного майданчика; також прекрасно виконував штрафні удари[1].