Художня ковка

Ковальство здавна відоме багатьом народам світу.

Холодне кування самородних золота, срібла, міді, заліза, а також метеоритного заліза було відоме в Єгипті і Передній Азії за кілька тисячоліть до нашої ери.

Гаряче кування з'явилося вперше теж ще до н. е. в Передній Азії, де люди навчилися видобувати мідь з руди.

Обробка металів раніше за інші ремесла відокремилась від землеробства.

До XV—XVI ст. завершилася спеціалізація ковальства за галузями:

• виготовлення зброї (зброярство)
• виготовлення інструментів і реманенту
• виготовлення замкі́в, ключів і деякого іншого хатнього і господарського (підкови для коней) начиння
• виготовлення художніх виробів (художня ковка ґрат, воріт і т.ін.) тощо

В XVI ст. з'явилися перші механічні молоти.

На поч. XIX ст. почали застосовувати машинне штампування.

В сер. XIX ст. Дж. Несміт (Англія) винайшов паровий молот, а наприкінці цього ж століття з'явився гідравлічний прес, який власне і започаткував сучасне промислове виробництво металевих виробів.

У наш час промислове ковальство замінене штампувальним виробництвом металевих виробів, а ковальство домашнє існує як народне ремесло.

Сьогодні ковальство є дуже популярним серед заможного населення, а також в використовується в церковній архітектурі та на міських площах. Зрештою цінується ручне кування, де використовується праця талановитих майстрів та художників. Деякі вироби отримують статус художніх витворів мистецтва. В асортименті справної кузні можна побачити металеві квіти та рослини які майже оживають і є довговічними.

Головний інструмент кузні це звичайно — ковадло. Навколо цього інструмента відбувається практично вся робота. Наступний за значущістю це горно. Обробляють метал при невеликих куваннях ручником-молотком, ним також вказують місце, по якому повинен ударяти кувалдою молотобоєць. Вага ручника від 0,5 до 1,5 кг. Робоча частина — плоска, верхня — закруглена або загострена (у вигляді тупого зубила). Верхня й нижня частини гартуються. Довжина ручки 300—400 мм. Деякі кузні використовують пневмомолот, — значна допомога сучаcному ковалеві. Кувалда-молот важить від 2 до 8 кг. Коваль-молотобоєць тримає кувалду обома руками. Обидва кінці кувалди плоскі. Руків'я (з метою меншої віддачі в руки) робиться з деревини легкої й міцної (горобини).

З жару оброблювана деталь (кування) виймається й утримується в процесі роботи кліщами, що мають всілякі форми губок. Залежно від характеру деталі губки можуть бути плоскими, напівкруглими, трубчастими. При необхідності їх можна нагрівати й змінювати відповідно до профілю кування. Кування завжди треба щільно й міцно обхоплювати кліщами.

Для рубання й різання заліза застосовують зубила й підсікання. На відміну від зубил, які використовують слюсарі, вони мають дерев'яні ручки. Підсікання вставляють в отвір у ковадлі. Деталь кладуть між підсіканням і зубилом і розрубують ударом кувалди по зубилу. Насічку (не наскрізну) роблять на майданчику ковадла, а розрубку пластини — у підстави рога, щоб уникнути псування зубила. У всіх операціях деталь потрібно міцно втримувати кліщами. Для прибивання отворів служать пробійники, вони можуть мати різноманітні перетини — круглі, квадратні, прямокутні тощо.

Щоб заготовці додати грановану, циліндричну або еліпсоподібну форму, її обробляють в обтискачах. Це пристосування має верхню й нижню частини. Верхня насаджується на дерев'яну ручку, нижня фіксується в отворі ковадла.

Гладилка вигладжує поверхню кованого виробу. Нижня частина її добре відшліфована й залежно від виду робіт може мати розміри 12x12 — 30×30 мм.

Канавки, поглиблення й усілякі ямки наносяться підбійками, що мають всіляку конфігурацію. Пристосування для художнього кування різноманітні. В одному випадку це відлита чавунна плита з поглибленнями певної форми й малюнка. Розпечену заготовку ударами молота вганяють у поглиблення, при цьому вона приймає їхню форму. В іншому випадку застосовують сталеву плиту, у якій свердлять отвори, вставляють штирі й між ними згинають розпечену смугу, надаючи потрібну форму.

Для кування складних фігурних елементів попередньо з жерсті або тонкого листового заліза вирізують шаблон.

В сучасній художній кузні задіяний також комп'ютер, за допомогою якого дизайнери виконують креслення, ескізи, проводять розрахунки та інше.

• http://www.brother.ho.ua/
• Художня майстерня кованих виробів.
• Художня ковка в Києві: https://kovka24.com.ua
• Українська минувшина. Історико-етнографічний довідник. Київ. 1994.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Т.5., К., 1980, стор. 248
• Культура і побут населення України., К.: «Либідь», 1991, стор. 73-74
• Спілка майстрів ковальського мистецтва України (укр.)
• Товариство Залізного Лева (укр.)
• Ковальський фестиваль у Львові (16-18 жовтня 2009 р.) (укр.)
• Оксана МИКОЛЮК Живий ковальський дух. Знищити його виявилося не під силу ні радянській системі, ні сучасній глобальній індустріалізації. газ. «День» № 130, вівторок, 7 серпня 2007 (укр.)
• Оксана СИНИЦЬКА, стаття «Залізна» професія. Традиційне ковальство знову в моді., газ. «День» № 19, четвер, 9 лютого 2006 (укр.)
• В Івано-Франківську відбувся п'ятий щорічний міжнародний фестиваль ковальського мистецтва (08-05-2007) (укр.)

• Допоки горить вогонь. Стаття про сучасних ковалів на www.citylife.com.ua // червень 2007 (укр.)