Хімічне машинобудування
Хімі́чне машинобудува́ння, галузь машинобудування, що виробляє апарати, машини, комплексні технологічні лінії та устаткування для хімічної промисловості.
Історія
Хімічне машинобудування постало з кінця 19 ст. і значно зросло за останні десятиліття у зв'язку з розвитком хімії (зокрема нафтової і газової) промисловості. В Україні початком хімічного машинобудування можна вважати невеликі напівкустарні заводи, які виробляли машини для цукрової промисловості (поч. 20 ст.). Фактично хімічне машинобудування розвинулося в 1920-х pp., а самостійною галуззю стало у 1930-х pp. на основі докорінно реконструйованих і поширених машинобудівних заводів у Сумах (ім. Фрунзе), Києві («Більшовик»), Фастові («Червоний Жовтень»), Бердичеві («Прогрес»); крім цього, постало кілька спеціалізованих підприємств хімічного машинобудування, засновано у Харкові науково-дослідний інститут "УкрНДІхіммаш".
Після занепаду 1941 — 44-х рр. М. було відбудовано, і при наприкінці 1950-х pp. воно перевищило обсяг довоєнної продукції, а пізніше його було значно розбудовано. Постали нові заводи хімічного машинобудування в Коростені, Павлограді, Сніжному. В Україні діє близько 30 спеціалізованих заводів хімічного машинобудування і в понад 30 ін. галузях машинобудування виробляється хімічне устаткування.
Україна дає понад 33% загальносоюзного випуску хімічного устаткування. Обсяг її продукції не публікується. Відоме лише виробництво хімічного устаткування і запасних частин до нього в оптових цінах підприємств в млн карб, (на 1 січня): 1975 — 170,1, 1980 — 204,8, 1981 — 26,3.
В таблиці показана Продукція галузі в грошовому вираженні, млн руб.
| Рік | 1975 | 1980 | 1981 |
|---|---|---|---|
| — | 170,1 | 204,8 | 26,3 |
Сучасне хімічне машинобудування
Сучасне хімічне виробництво відрізняється багатостадійністю, енергоємністю, матеріаломісткістю, протяжністю трубопровідних та кабельних комунікацій, широким використанням мікропроцесорної техніки та засобів автоматизації. Продукція хімічного машинобудування відрізняється величезною кількістю виробів, які випускаються як серійно, так і в багатьох випадках індивідуально. Продукція хімічного машинобудування також широко використовується в харчовій, гірничій, металургійній, паперовій, мікробіологічній, медичній та інших галузях промисловості. Машини та апарати хімічних та нафтохімічних виробництв являють собою комплекс механізмів та конструкцій, призначених для здійснення технологічних процесів у відповідності з заданою програмою з метою отримання споживчого продукту. Ці технологічні процеси носять, як правило, складний характер: окрім механічного впливу водночас відбувається сукупність процесів хімічної технології (хімічне перетворення, міжфазовий масообмін, нагрів або охолодження, зміна агрегатного стану речовини тощо).
Особливістю машин та апаратів є те, що технологічні процеси можуть проходити як при дуже низьких (близьких до абсолютного нуля) так і високих (до 5000°С) температурах, при високих тисках (сотні мегапаскаль) і глибокому вакуумі, в агресивних та вибухонебезпечних середовищах, з різними агрегатними станами речовин водночас.
Все це обумовлює обумовлює прийняття конструкторами специфічних конструктивних рішень, використання майже всього переліку конструкційних матеріалів.
Можна виділити наступні основні тенденції в удосконаленні і розвитку машин та апаратів хімічних виробництв:
- збільшення одиничної потужності установок, машин та апаратів і покращення їх техніко-економічних показників;
- використання робочих процесів, що базуються на нових фізичних явищах;
- розширення діапазону робочих параметрів (тиску, температури, швидкостей потоку, руху робочих органів тощо);
- ширше використання при виготовленні нестандартних виробів стандартних деталей та вузлів, стандартизованих рядів параметрів хімічного виробництва, раціональних методів його виготовлення, монтажу та ремонту;
- створення гнучких виробничих систем з широким використанням мікропроцесорної техніки та засобів автоматизації;
- застосування нових конструкційних матеріалів і методів зміцнення традиційних;
- підвищення екологічності обладнання;
- створення обладнання для ресурсозберігаючих безвідходних технологій;
- покращення дизайну обладнання.
Література
- Бучинський М.Я., Горик О.В., Чернявський А.М., Яхін С.В. ОСНОВИ ТВОРЕННЯ МАШИН / [За редакцією О.В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. – Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. ISBN 978-966-2989-39-7
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.