Цагарелі Костянтин Соломонович

Костянтин Соломонович Цагарелі-Цагарейлішвілі (18841938) — грузинський дипломат. Консул Грузинської Демократичної Республіки в Харкові.

Костянтин Соломонович Цагарелі-Цагарейлішвілі
Народився 1884(1884)
Кутаїсі
Помер 1938(1938)
Харків
Громадянство Російська імперія
Грузинська Демократична Республіка
 СРСР
Національність грузин
Діяльність дипломат
Alma mater Харківський університет
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада Консул Грузинської Демократичної Республіки в Харкові
Термін 1919 - 1921
Попередник Г. Георгобіані
Батько Соломон Цагарелі

Життєпис

Народився у 1885 році в Кутаїсі, в міщанській родині. Батько Соломон Цагарелі — займався швацькою справою, мав власний магазин. Навчався на юридичному факультеті Харківського університету. За політичну діяльність, яку розпочав як член РСДРП на Кавказі ще 1905 року, неодноразово потрапляв до суду в Харкові, Воронежі, Новочеркаську, Грозному. Напередодні революції в Росії він працював в управлінні Мер-Херсонської залізниці в Харкові[1].

Консульська діяльність

Із заснуванням у Харкові восени 1918 р. грузинського консульства розпочав там роботу як висуванець громади на посаді віце-консула. Після захоплення влади більшовиками продовжив виконання своїх обов'язків, а в березні 1919 р. змінив консула Г. Георгобіані, за розпорядженням голови дипломатичної місії Грузинської Демократичної Республіки в Україні Віктора Тевзайї.

Костянтин Цагарелі отримав у цей час від грузинського дипломатичного представництва в РСФРР право на встановлення ділових стосунків із усіма державними і громадськими установами в Харкові та підвищення статусу до консула Грузинської Демократичної Республіки з дипломатичними повноваженнями. Штат консульства, секретарем у якому був рідний брат консула — Григорій Цагарелі, становив 7 осіб, а загальна чисельність із родинами — 22 особи.

20 лютого 1921 року Костянтин Цагарелі формально отримав повноваження генерального консула в Харкові з правом користуватися прямим зв'язком як у Раднаркомі, так і в центральному телеграфі для зносин із представниками Грузинської Демократичної Республіки в Одесі, Києві, Москві та грузинським урядом у Тифлісі. Через тиждень він отримав відповідне посвідчення від НКЗС УСРР.

Репресії

25 лютого 1921 року більшовики захопили Грузію. В ніч з 8 на 9 березня 1921 року йому оголосити про домашній арешт згідно з ордером № 303/с від 8 березня. Напередодні з подібним формулюванням було заарештовано в Одесі консула Овсія Ушверідзе, але вже 11 березня його випустили, розглядаючи як приватну особу.

У 1930 році його перебування на консульській посаді й контакти з грузинською опозицією спричинили новий арешт. Він провів два місяці у в'язниці і вийшов на волю. Працював адвокатом у Харківській обласній колегії захисників.

У 1936 році чекісти слідчі матеріали об'єднували в групові справи, аби представити їх як «розгалужену мережу націоналістів, що діяла на всій території Союзу РСР». Роль змички грузинських і українських націоналістів у Харкові відвели Георгієві Наморадзе, колишньому секретареві ЦВК СРСР Авелю Єнукідзе і юрисконсультові Костянтину Цагарелі[2].

Восени 1937 року був знову заарештований. Йому висунули звинувачення у проведенні активної меншовицької діяльності, особистих зв'язках із українськими контрреволюційними колами та меншовиками Закавказзя. Підтримував зв'язки з Остапом Вишнею, Лесем Курбасом, Василем Вишиваним. Влаштовував гастролі в Харкові театру Сандро Ахметелі.

22 вересня 1938 року на закритому судовому засіданні його було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених статтями 54-1а, 54-8, 54-11 Карного кодексу УРСР. Засуджений до розстрілу, вирок було виконано негайно.

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.