Царьок

Будова

Завдовжки може досягати до 40 см, вага — до 0,6 кг, в річках України не перевищує 20 см. Тіло високе, досить яскраво забарвлене. Спина зеленувато-оливкова, по боках помаранчеві плями та темні смуги, черево жовте. Тіло та голова вкрита великою кількістю зелених та червоних плям, губи блакитні, плавці жовті. Самець має «вушка» — чорні з червоною облямівкою, у самиці вони червонувато-жовті/[4]

Розповсюдження та спосіб життя
Карта поширення царька в Європі

Розповсюджений у водоймах Північної Америки від Вашингтону і Орегону на Тихоокеанському узбережжі до Джорджії на Атлантичному узбережжі; найпоширеніший у північно-східній частині США. Ареал охоплює регіони від Нью-Брансвіка на півночі до Південної Кароліни на півдні, також у центральній частині Північної Америки, в штатах Айова і Пенсільванія.

Акліматизувався в Європі та Азії. В Україні ареал охоплює пониззя річок, що впадають у Чорне море, зустрічається також в озерах Києва, зокрема, в о. Алмазне. Вважається, що був заведений до Європи акваріумістами в середині XIX століття, в подальшому потрапив у природне середовище[5].

У Північній Америці зазвичай зустрічається у невеликих ставках та озерах, в Україні — в річках та озерах на невеликій глибині, у заростях водної рослинності. Влітку тримається у поверхневих шарах води.

Малорухливий. Живиться молоддю риб, ікрою, різноманітними безхребетними.

Розмноження

Статевої зрілості досягають у 2 роки. Нерест з кінця травня до кінця липня. Самець риє на дні ямку, в яку самиця відкладає ікру, плодючість — близько 1000 ікринок. Після цього самець охороняє та доглядає ікру та личинок, що з'являються. Личинки виходять через 2 доби, через 5 діб мальки починають плавати[6].

Значення

Промислового значення не має, вважається шкідливою рибою, оскільки знищує молодь цінних промислових риб.

Є популярним об'єктом розведення у акваріумах. Виростає до 10 см. Під час нересту стає агресивним.

Примітки
  1. NatureServe (2013). Lepomis gibbosus: інформація на сайті МСОП (версія 2013.1) (англ.) 01 березня 2012
  2. Куцоконь Ю.; Квач Ю. (2012). Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку. Studia Biologica 6 (2): 199—220. doi:10.30970/sbi.0602.208.
  3. Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
  4. Будова
  5. Солнечный окунь Lepomis gibbosus (L.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017.
  6. Розмноження[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.