Цар-дзвін

Цар-дзвін — великий бронзовий дзвін, відлитий російськими майстрами Іваном та Михайлом Моторіними у 1733-1735 на Гарматному дворі за указом імператриці Анни Іванівни. Пам'ятка московського ливарного мистецтва XVIII століття. За прямим призначенням ніколи не використовувався.

Цар-дзвін

55°45′03″ пн. ш. 37°37′06″ сх. д.
Країна  Росія,  Російська імперія і  СРСР
Розташування Москва
Тип дзвін і пам'ятка
Висота 6,24 м
Матеріал бронза
Перша згадка 1737
Дата заснування 1733

Цар-дзвін
Цар-дзвін (Росія)
Цар-дзвін
Цар-дзвін (СРСР)
 Медіафайли у Вікісховищі
Цар-дзвін. XIX. Фото Шерер, Набгольц & Ко.
Цар-дзвін, 2004

Статистичні дані

Історія виготовлення

Дзвін був відлитий у Москві, 25 листопада 1735, після півтора років підготовчих робіт. Плавка металу продовжувалася 36 годин, а відливання пройшло всього за 1 годину 12 хвилин. Після охолодження дзвону почалися чеканні роботи, але під час Троїцької пожежі у травні 1737 року загорілись оточуючі дерев'яні конструкції. На розжарений дзвін потрапила вода, і від нього відколовся великий шматок вагою у 11,5 т (700 пудів). Через цей недолік дзвін був залишений у ливарній ямі, де пролежав близько 100 років.

У 1836 «Цар-дзвін» був піднятий з ливарної ями і встановлений у Московському Кремлі на постаменті, який виконали за проектом Огюста Монферрана. Відлиті з бронзи прикраси, портрети і написи були створені В. Кобельовим, П. Галкіним, П. Кохтевим, П. Серебряковим і П. Луковниковим.

Інші варіації «Цар-дзвонів»

Під назвою «Цар-дзвін» у Московській державі були відомі ще два дзвони. Перший відлили на початку 17 століття, а другий — у 1654. Останній дзвін, який важив близько 130 т, розбився при пожежі у 1701, а його уламки були використані при відливанні «Цар-дзвона» в 1735 році.

Література

  • Снегирев И. М., Мартынов А. А., Московский Царь-колокол // Русские достопамятности. — М.: 1880. — Т. 3.
  • Богуславский Г. А. Царь-колокол. — М.: 1958.
  • Костина И. Д. Царь-колокол и его создатели. — 1982.
  • Костина И. Д. К истории создания Царь-колокола // Колокола. История и современность : Сб. — М.: 1990.
  • Дружинин О. Н., Дубровин Н. М., Логовинюк, П. И., Сельгеев В. Н. Исследование и реставрация «Царь-колокола» // Колокола. История и современность : Сб. — М.: 1985.
  • Портнов М. Э. Царь-пушка и Царь-колокол. — М.: 1990.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.