Центральний нападник

Центральний нападник (червоний) на тактичній схемі 4-2-3-1

Одним з найпопулярніших типів центрфорвардів є так званий таранний форвард, який володіє значними габаритами, добре прикриває м'яч корпусом і відмінно грає головою[2]. Цей тип центрального форварда тривалий час залишався основним у світовому футболі[3]. До такого типу гравців відносились зокрема Сержіньйо Шулапа, Озеас, Вашингтон, Лука Тоні, Ян Коллер, Марк Відука, Никола Жигич та Пітер Крауч[2].

Такий футболіст має зміщуватися ближче до центрального кола і брати участь в організації атаки, заробляючи небезпечні штрафні удари або граючи на підіграванні. В той же час у випадку забігу партнера по флангу, таранний центрфорвард вривається в штрафний майданчик, оскільки на високого центрфорварда націлена більшість навісних передач.

Іншим типом форварда є швидкісний нападник, який відрізняється високою стартовою швидкістю і відмінним баченням поля, в результаті чого зазвичай діє на межі офсайду. У цьому випадку нападник зможе вчасно відгукнутися на передачу за голови захисникам і вийти на хорошу завершальну позицію[4].

У сучасному футболі особливо цінними вважаються універсальні гравці, які мають як швидкісні, так і силові дані[5]. В той же час деякі тренери взагалі не використовують чистого центрального нападника. На цій позиції можуть опинитися і вінгери, і гравці середньої лінії. Саме в такому стилі збірна Іспанії виграла Євро-2012, де головний тренер іспанців Вісенте Дель Боске, втративши через травму перед турніром класичного центрфорварда Давіда Вілью, зробив ставку на так звану «фальшиву дев'ятку», роль якої зіграв півзахисник Сеск Фабрегас, в той час як «справжній» форвард Фернандо Торрес не провів на турнірі жодної повної гри[6]. Таку ж систему в той час використовувала і «Барселона» з Ліонелем Мессі, спочатку під керівництвом тренера Пепа Гвардіоли, а пізніше за його наступника Тіто Віланови[7].

Велика кількість центральних форвардів, залишили слід у світовій історії футболу. Серед них Ференц Пушкаш[8], Еусебіу[9], Герд Мюллер[10], Марко ван Бастен[11], Паоло Россі[12], Христо Стоїчков[13], Ромаріу[14], Габрієль Батістута, Роналдо[15], Андрій Шевченко, Руд ван Ністелрой, Дідьє Дрогба[16][17][18], Самюель Ето'о, Златан Ібрагімович, Луїс Суарес, Серхіо Агуеро, Едінсон Кавані та Роберт Левандовський.

• Центральный нападающий в футболе // Качалин Г. Д. Тактика футбола. — М.: Физкультура и спорт, 1986.—128 с, ил.