Еусебіу

Першим клубом нападника був «Спортінг» (Лоренсу-Маркеш), але після прибуття до метрополії він почав виступати не за «Спортінг» (Лісабон), а за «Бенфіку» (Лісабон). Став одним з перших футболістів з Африки, який здобув всесвітню популярність.

У 1962 році допоміг «Бенфіці» виграти Кубок європейських чемпіонів, забивши у фіналі 2 голи у ворота мадридського «Реала» (підсумок — 5:3). Наступного року португальський клуб знову вийшов до фіналу, але поступився «Мілану» 1:2. Єдиний гол за «Бенфіку» забив Еусебіу.

Еусебіу після матчу зі збірною Аргентини 29 червня 1972

Відзначався дуже високою результативністю — багато разів ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Португалії. У 1965 році став найкращим голеадором не лише першості Португалії, а й Кубку європейських чемпіонів, а «Бенфіка» знову вийшла до фіналу, де поступилась міланському «Інтеру» 0:1. Європейські спортивні журналісти у кінці того року визнали нападника найкращим футболістом Європи — Еусебіу став першим португальцем, який здобув «Золотий м'яч».

Лінія нападу лісабонської «Бенфіки» у 1960-х роках була однією з найсильніших у світі — поряд з Еусебіу виступали Жозе Торреш, Маріу Колуна, Жозе Ауґушту й Антоніо Сімоеш, які були також основою атаки збірної Португалії. У відборі до ЧС-66 португальці випередили Чехословаччину, віце-чемпіона світу. У груповому раунді португальці виграли всі 3 матчі, перемігши сильні команди Бразилії, Угорщини і Болгарії.

Статуя Еусебіу перед стадіоном «Да Луж»

В 1/4 фіналу Португалія грала з невідомою до того збірною КНДР, і вже до 24 хвилини програвала 0:3. Тоді Еусебіу взяв гру на себе і в першому таймі скоротив відставання до 2:3, а у другій половині забив ще 2 м'ячі. За всю історію тільки кільком гравцям вдавалось забити 4 голи в одному матчі чемпіонату світу. Півфінал португальці програли господарям англійцям 1:2, а голи забивали Еусебіу і два — лідер збірної Англії Боббі Чарлтон. Чарлтон став головним суперником Еусебіу під час визначення лауреата «Золотого м'яча» у кінці 1966 року і набрав лише на одне очко більше від португальця (81:80). У матчі за 3 місце Португалія перемогла СРСР, здобувши «бронзу». Це досягнення залишалось найвищим для збірної Португалії на чемпіонатах світу аж до 2006 року. Еусебіу став найкращим бомбардиром чемпіонату, забивши 9 голів.

У 1968 році став першим лауреатом щойноствореного призу «Золотий бутс» для найкращого бомбардира національних першостей в Європі і того ж сезону ще раз вивів свій клуб до фіналу єврокубка, але у вирішальному матчі за КЄЧ «Бенфіка» програла «Манчестер Юнайтед» 1:4. У 1969 році всьоме і востаннє став чемпіоном Португлії у складі «Бенфіки».

Дві серйозні травми коліна протягом 1967—1969 років знизили рівень гри нападника. У 1970 став переможцем першого опитування на найкращого футболіст Португалії, у 1973 році отримав цю нагороду вдруге. Останній матч у складі «Бенфіки» провів улітку 1975 року. Загалом гравець у складі клубу 11 разів ставав чемпіоном країни, 5 разів здобував Кубок Португалії, двічі — Кубок європейських чемпіонів і тричі виходив до фіналу КЄЧ. 1960-ті роки і досі вважать «золотою ерою» «Бенфіки» завдяки, насамперед, неповторній грі Еусебіу. Після цього нападник поїхав виступати за клуби Північноамериканської ліги (НАСЛ), що готові були виплачувати високі гонорари футболістам.

Американський клуб «Род-Айленд Оушенірс» (англ. Rhode Island Oceaneers) заявив, що готовий підписати контракт із зіркою, але не зміг знайти потрібних для цього коштів,[1] тож Еусебіу вибрав іншу команду зі США — «Бостон Мінутмен». Оскільки чемпіонат у Штатах проводили за системою «весна-осінь», нападник 1975-го провів там лише 7 ігор, забивши 2 м'ячі. Від листопада 1975 року до лютого 1976 року виступав за мексиканську команду «Монтеррей», а на початку 1976 року повернувся до команди НАСЛ «Торонто Метрос-Кроейша» з Канади. Сезон у Торонто став найкращим у заокеанськомку періоді кар'єри португальця — у регулярному чемпіонаті він забив 16 голів у 21 грі, а також здобув титул чемпіона, забивши перший гол у фіналі НАСЛ, який «Мотрос-Кроейша» виграли у «Міннесоти Кікс» з рахунком 3:0.[2] Потім короткий час пограв у команді «Лас-Вегас Квіксілвер» і португальських «Бейра-Мар» (1976/77) та нижчолігового «Уніау де Томар» (II дивізіон, 1977/78). На сезон 1978 підписав контракт із клубом Дивізіону 2 «Нью-Джерсі Амеріканс».[3] 1980 року завершив футбольну кар'єру.[4]

Володів величезним набором фінтів, високою технікою, швидкістю і спритністю, одним з його прізвиськ було «європейський Пеле». Добре грав у повітрі, мав сильний і точний удар з різних дистанцій.

Еусебіу (ліворуч) з Неймаром. 23 листопада 2010 року

У 2000 році Міжнародна федерація футбольної історії і статистики визнала Еусебіу найкращим португальським футболістом XX століття і помістила на 9 місце у списку найкращих гравців світу XX століття. У 2003 році, УЄФА, готуючись до свого півстолітнього ювілею, провела опитування, щоб визначити найкращого гравця від кожної європейської країни за останні 50 років. Найсильнішим футболістом Португалії останнього 50-річчя визнано Еусебіу.[5]