Центр урядового зв'язку

Вид у Челтнемі на центр — штаб-квартиру «GCHQ» (т.зв. «The Doughnut» — «Пончик»)

• 1 листопада 1919 року вказана служба була створена після Першої світової війни під назвою «англ. Government Code and Cypher School (GC & CS)», тобто «Урядова школа кодування і шифрування».
• У 1946 році, після Другої світової війни, отримала свою поточну назву — «англ. Government Communications Headquarters», у перекладі — «Штаб-квартира державних комунікацій».

«англ. Communications Electronics Security Group, CESG», у перекладі — «Група безпеки електронних комунікацій» став підрозділом зазначеного «Центру урядового зв'язку», що забезпечує захист інформації (включаючи криптографію) органів уряду і армії Великої Британії[4].

Хоча характер роботи, що проводиться ЦУЗ і всі їх деталі були збережені в таємниці, але радянська розвідка мала відносно великі знання про них. Під час Другої світової війни про стан та хід роботи британської розвідки повідомляв у криптографічний підрозділ СРСР члени шпигунської «Кембриджської п'ятірки».

Центр урядового зв'язку працює в тісному контакті з іншими розвідувальними органами, зокрема із секретною розвідувальною службою та британською службою безпеки, а також з іншими британськими службами розвідки й установами державної безпеки. Велика Британія та Сполучені Штати підписали в 1947 році секретну угоду за назвою «англ. UKUSA Signals Intelligence agreement, UKUS SIGINT, UKUSA», до чого, серед інших, приєдналися і Австралія, Канада, Нова Зеландія. Таким чином, Центр урядового зв'язку співпрацює з Агентством США у національній безпеці (англ. National Security Agency), з Канадською службою безпеки зв'язку (англ. Communications Security Establishment), з Австралійською радою зв'язку Міністерства оборони (англ. Defence Signals Directorate) та з Новозеландським Бюро безпеки державного зв'язку.

• У 1921–1944 роки, Алістер Деністон;
• у 1944–1952 рр., Едвард Тревіс;
• У 1952–1960 рр., Ерік Джонс;
• У 1960–1964 рр., Клайв Лохніс (агент «Джо»);
• У 1965–1973 рр., Леонард Хупер (агент «Джо»);
• У 1973–1978 рр., Артур Бонсал (агент «Біл»);
• У 1978–1983 рр., Брайан Тові;
• У 1983–1989 рр., Пітер Марічоч;
• У 1989–1996 рр., Джон Ентоні Одей;
• У 1996–1998 рр., Девід Оманд;
• У 1998 р.: Кевін Тебіт;
• У 1998–2003 рр., Френсіс Річардс;
• У 2003–2008 рр., Девід Пепер;
• у 2008-2014 рр., Йен Лобан[5].
• З 2014 р. — Роберт Ханіган.

Відділи[6]:

• Радіорозвідувальні місії (технічна розвідка),
  • Математика та криптоаналіз,
  • ІТ комп'ютерні-системи,
  • лінгвістика та переклад,
  • Аналітичний підрозділ розвідки (англ. Intelligence Analysis Unit);
• Підприємство (корпоративні системи),
  • Прикладні дослідження і підвищення досліджень прикладних технологій (нові технології й ноу-хау),
  • Корпоративні знання та інформаційні системи (системи знань компанії й інформація),
  • Комерційні стосунки з постачальниками (відносини корпоративного постачальника),
  • Біометрія;
• Корпоративне управління,
  • Планування ресурсів підприємства (маркетинг),
  • Людські ресурси (персонал),
  • Внутрішній аудит,
  • Архітектура команди, менеджмент (настройка групи компаній),
• Захист електронного зв'язку (телекомунікації, група електронної безпеки).

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Центр урядового зв'язку Великої Британії

• Aldrich Richard J. // «GCHQ: The Uncensored Story of Britain's Most Secret Intelligence Agency». — HarperCollins, 2010 — ISBN 978-0-00-727847-3 , 978-0-00-731265-2 (англ.)
• Johnson John // «The Evolution of British Sigint»: 1653–1939. — HMSO, 1997, 1998 — ASIN B002ALSXTC. (англ.)
• Kahn David // «Seizing the Enigma: The Race to Break the German U-Boats Codes», 1939–1943. Houghton Mifflin, 1991 — ISBN 978-0395427392. (англ.)
• Smith Michael // «GC&CS and the First Cold War». In Smith, Michael; Erskine, Ralph. Action This Day: Bletchley Park from the Breaking of the Enigma Code to the Birth of the Modern Computer. Bantam Press, 2001 — ISBN 978-0593049105.