Церква святих Бориса й Гліба (Поділ)
Це́рква Святих Бориса і Гліба — православний храм у Києві на Подолі, збудований 1692 року та зруйнований у 1930-ті роки.
| Церква святих Бориса й Гліба | |
|---|---|
 Церква Святих Бориса і Гліба | |
| 50°27′47″ пн. ш. 30°31′20″ сх. д. | |
| Тип споруди | церква і втрачена споруда |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Засновник | Григорій Коровка-Вольський |
| Початок будівництва | 1691 |
| Кінець будівництва | 1692 |
| Зруйновано | 1936 (?) |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | бароко (храм), ампір (дзвіниця) |
| Адреса | знаходилася на розі вулиць Борисоглібської та Братської |
  Церква святих Бориса й Гліба (Поділ) (Київ) | |
 | |
Історія храму
Вважається, що на місці церкви у княжі часи стояла Турова божниця, навколо якої на великій площі збиралися народні віче. За переказами, ця церква зруйнована під час нападу татар на місто 1482 року.
В пізніші часи тут існувала дерев'яна Борисоглібська церква (згадується у 15 ст.). Згодом тут було споруджено дерев'яний католицький костьол, що існував на тому місці приблизно до початку 17 ст. Коли костьол було перенесено на Лівобережжя, тут спорудили спершу дерев'яну, а 1692 року, коштом київського полковника Григорія Коровки-Вольського — муровану Борисоглібську церкву.
Костянтин Шероцький про історію храму писав: «Церква на Подолі була „небесам подібна“, тобто мала особливу архітектуру і розкішне оздоблення. В 1482 році ця церква, що збереглася від часів Св. Володимира або збудована наново у ХІІ ст, була зруйнована татарами… У занедбаному вигляді вона проіснувала до 1790 року, коли й була скасована. Замість неї залишилася приписна до неї Різдва Предтечі церква, що існувала з 1602 року поряд із Борисоглібською на місці костьолу, використаного у ХІІІ ст., як і руїни Вишгородської Борисо-Глібської церкви, на побудову Домініканського кляштора (Петропавлівської церкви); у 1691 році ця церква була перебудована у муровану київським полковником Григорієм Коровкою-Вольським; у неї було перенесено 1790 року начиння Борисоглібської церкви і у 1802 році прибудований окремий приділ на честь тих самих святих.»
У 1738—1739 роках храм було розписано київськими майстрами церковного розпису Василем Романовичом та Ф. Камінським. 1802 року з північного боку прибудовано вівтар. Дещо пізніше було зведено ампірну дзвіницю за проектом архітектора Андрія Меленського.
Під час пожежі 1811 року церква не постраждала, тому з 17-18 ст. були збережені барокова архітектура, оздоблення, начиння та розпис (щоправда, замінений новим вже пізніше).
На кінець XIX ст. у церкві було 2 приділи — Святих Бориса і Гліба та Різдва Іоана Предтечі
На межі XIX-ХХ ст. неподалік, на вул. Андріївській,15 за проектом архітектора Володимира Ніколаєва збудовано будівлю парафіяльної школи, що збереглася донині.
Неподалік існувала приписана до церкви каплиця на місці престолу Святодухівської церкви.
Знищення храму
Церкву ж разом із дзвіницею було варварськи зруйновано в 1930-х роках, найімовірніше 1936 року, коли така ж доля спіткала десятки інших храмів міста та України. Перед знищенням певний час використовувалась як склад електростанції.
Нині на цьому місці знаходиться житловий будинок (адреса: вул. Братська, 10/ Борисоглібська, 10).
Джерела
- Захарченко М. М. Киев теперь и прежде. Киев, типография С. Кульженко, 1888
- Шероцкий К. В. Киев. Путеводитель. Киев, типография С. Кульженко,1917
- Ернст Ф. Л. Київ. Провідник. Київ, 1930