Церква святих Ясона і Сосіпатра

Церква є однією з найважливіших церков візантійського періоду, що належить до церковного архітектурного типу двосторонніх хрестоподібних церков з вписаним куполом. Це один з найбільш добре збережених і найдавніших храмів цього типу.[2] Церква має прямокутну форму, завдовжки 16,30 м і шириною 12,20 м. Вона поділена на внутрішній притвор (11,55 на 3,12 м) та головний простір (10,90 м на 12,05 м) без бокових ніш. Восьмисторонній купол піднімається на перетині двох склепінь, підкріплений чотирма трикутниками, на кінцях стін та спирається також на дві монолітні мармурові колони.[3]

Храм був побудований майстрами з Аттики та Беотії на руїнах стародавнього храму, присвяченому Святому Андрію, ймовірно, у XI столітті, з використанням будівельних матеріалів із зруйнованих будівель Палополісу, який розташовувався поруч в сучасній місцевості Мон Репос.[4]

Нижні частини церкви побудовані з великих каменів, які були взяті з давніх споруд. Інколи в проміжки між каменів вставлена цегла, а іноді цегляні блоки.[5] Стіни прикрашені керамічними вставками.[4]

Дзвіниця та споруда для священника на північно-західному куті церкви датуються XVII століттям.[5]

Іконостас

В церкві перебувають ікони знаменитого критського іконописця Еммануїл Тзанеса та Михайла Дамаскіна. Церква прикрашена бароковим мармуровим іконостасом, датованим XVIII століття.[2] Інтер'єр церкви колись був повністю розмальований фресками, які наразі частково відреставровані та розташовані в різних частинах буділі та датуються XI - XIV століттями.[5] Значна частина внутрішніх розписів в церкві були зруйновані близько 1820 року, коли церкву побілили.[2][6][7] Найдавніша фреска, яка збереглася та розташована в притворі, це фігура Святого Арсенія, архієпископа Керкіри. Також збереглися пізніші фрески із зображенням хрещення та фігур ангелів.[4]

Саркофаги по обидві сторони від дверей приписуються покровителям церкви, святому Ясону та святому Сосіпатру.[1][7]

За письмовими джерелами, церква в XV столітті була католицьким монастирем. Тут знайшла притулок Катерина, дружина Фоми Палеолога (брат останнього візантійського імператора, Костянтина XI), коли у 1453 році Константинополь захопили османи (її гробниця за окремими даними розташована на території церкви)[1]. Протягом усього післявізантійського періоду монастир був пов'язаний із відомими вченими та художниками, володів значним маєтком, і сьогодні зберігає деякі важливі ікони та реліквії.[5]

У 1993 р. розкопки в церкві виявили кладовище, яке використовувалося з ранньохристиянських часів до 1900 р.[1] Щороку 29 серпня в церкві є свято на пам'ять про святих, на честь яких названа церква.[4]