Кладовище

Кла́до́ви́ще,[1][2] або цви́нтар,[3][4][5] — місце, відведене для поховання тіл та кремованих останків померлих людей, де здійснюють церемонію, ритуал поховання похорон; поминання померлих. У різних культурах та релігіях церемонії або обряди поховання значно відрізняються.

Надбрамна церква. Вхід на Байкове кладовище у Києві

Починаючи з VII століття, європейські поховання перебувають під контролем Церкви та розміщуються лише на освяченій церковній землі. Раніше традиційно цвинтарі облаштовували біля церкви. Часто над входом до цвинтаря будувалась надбрамна церква. Сучасні цвинтарі, на яких багато поховань, влаштовують на окрайках міст і сіл.

Цвинтар у Чаковці, Хорватія.
У Західній цивілізації могили часто мають сакральну готичну архітектуру

Кладовище в установленому законом України порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань[6].

Цвинтар села Петрівка

У зв'язку зі значною нестачею місць на звичайних кладовищах, а також задля зменшення негативного впливу на довкілля супутніх похованню засобів (бальзамування тіла, масивні надгробки, штучні квіти) у світі поширюються зелені кладовища. Тіло померлого у труні з матеріалу, що легко розкладається, або частіше попіл після кремації закопується в землю, а поряд висаджується дерево. Останки слугуватимуть добривом для росту. Єдиним позначенням місця поховання може бути маленька табличка на дереві із зазначенням імені похованого та років його життя.

Термін

Назва кладовище і цвинтар (від пол. cmentarz < лат. coemeterium < грец. κοιμητήριον — «місце спочинку», утворене від κοιμοῦμαι — «сплю»)[7] часто вживаються як синоніми, хоча первісно цвинтар мало вужче значення, а саме «подвір'я і кладовище біля церкви»[8]. У СУМ-11, укладеному в 1970-х роках, це слово в другому значенні вже синонімічне до «кладовище». Інші назви кладовища (діалектні та рідковживані): рідко гробови́ще[9], діал. могилки́,[10] мо́гілкі, мо́глици (Полісся)[11] або теметів (Закарпаття)[12]. Єврейські кладовища часто називалися окопищами (окописьками), або кіркутами.

Назви цвинтарів (кладовищ)

Власну назву організовані місця поховання найчастіше отримують від ознак місцевості, де розташовуються.

Поширені власні назви цвинтарів (кладовищ) в різних країнах:

  • Центральний
  • Міський
  • Старий
  • Новий
  • Північний
  • Південний
  • Західний
  • Східний
  • Лісовий (Лісний)

Найбільші цвинтарі України

МісцеЦвинтар/кладовищеМістоПлоща, гаЗауваження
1БерковецькийКиїв152
2ЛісовеКиїв142
3Таїровське (офіц. Ново-Міське)Одеса137з колумбарієм
4ЩегловськийДонецьк123
5МішковськийМиколаїв122
6Сурсько-ЛитовськийДніпро115
7ЯцевоЧернігів100
8СтарокримськеМаріуполь99,9фактично, відведена площа 163[13]
9НовийСімферополь97
10КорбутівськийЖитомир76,6[14]без дороги
11ПівнічнийКиїв75
12ГолосківськийЛьвів74,8
13АбдалСімферополь73
14БайковийКиїв72,5з колумбарієм, без вулиці
15КомишанськийХерсон68,7
16ЦентральнийГорлівка62,4
17ЗахіднийОдеса62фактично, відведена площа 204
18ОсипенківськийЗапоріжжя62
19ПівденнийДонецьк56
20ЦентральнийКривий Ріг55,5
21Другий Християнський цвинтарОдеса53,5
22НовоклочківськийДніпро53
23ПівнічнийОдеса52,5
24 4Харків52дві південних ділянки
25КраснопільськийДніпро51
26МушкетівськийДонецьк50,7
27МіськийПолтава49
28КапустянськийЗапоріжжя48
29МіськийАлчевськ47,4
30МатвіївськеЗапоріжжя45
31НовеРівне72[15]широко поширена назва «Молодіжне»
32ЯнівськийЛьвів38
33Донецьке мореДонецьк37
34ЗапорізькийДніпро36,5
35 18Харків36,5
36БурозМакіївка36
37ЛозовськийДонецьк36
38КосіораЛуганськ35,5
39ЛичаківськийЛьвів35з меморіалами
40Некрополь МиколаєваМиколаїв32,9
41НовийЛуганськ32,8
42ЗахіднийКривий Ріг32,7
43ПівденнийКиїв32,6
44КозацькийМакіївка32
45СвіштовськийКременчук32
46Первомайський (Південний)Запоріжжя31

Відомі цвинтарі

Кладовище (м. Камакура, Японія)
Кладовище (м. Фанляо, Тайвань)

Див. також

Примітки

  1. Кладовище // Словник української мови : у 20 т. К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Кладовище // Російсько-українські словники на R2U.
  3. Цвинтар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Цвинтар // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. ISBN 966-569-013-2.
  5. Цвинтар Наталя Пуряєва. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. — ISBN 996-561-228-X.
  6. zakon.rada.gov.ua Закон України «Про поховання та похоронну справу»
  7. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У  Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  8. Цвинтарь // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Гробовище // Словник української мови : у 20 т. К. : Наукова думка, 2010—2020.
  10. Могилки // Словник української мови : у 20 т. К. : Наукова думка, 2010—2020.
  11. Аркушин Г. Л. Могілкі // Словник західнополіських говірок. — Луцьк : РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. — Т. 1 : А-Н. — С. 317.
  12. https://proridne.org/Словник%20діалектних%20та%20маловживаних%20слів/
  13. Старокрымское кладбище может побить все рекорды
  14. Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради.
  15. У Рівному розширяють головне кладовище

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.