Церква святого Миколая (Холм)

Церква св. Миколая наприкінці XVIII ст.

Вигляд споруди у 1885 р.

Церква св. Миколая між 1910-12 рр.

Церква св. Миколая у 1920 р.

Перші згадки про церкву св. Миколи відносяться до 1428 р,[3] що може свідчити про її походження, ще із княжих часів. Стараннями о. Теодора з Чульчиць, у1568 році дерев'яна споруда була відремонтована – вставлено нові вікна, покрито будівлю новими ґонтами. Ктитором виступив Станіслав Остророг, староста Холмський.[4] У 1573-1581 рр. парохом був священик Сидір Литвинович.[5] У документі – скарзі владики Леонтія 1581 р. про відмову сплати священиками церковних податків, згадується парох о. Максим Шафран.[6] У 1602 р. місцевим парохом був о. Теодор.[5] Парохом у 1628-1635 рр. був о. Григорій Сидорович.[5] У 1639 р. єпископом Методієм Терлецьким при церкві заснована гімназія[5], а у 1642 р. зведено нову дерев’яну церкву.[5]

Теперішня мурована будівля була зведена у 1711-1730 рр. коштом єпископа Йосифа Левицького.[7][8] У 1759 р. єпископом Максиміліаном Риллом при ній засновано духовну семінарію.[5] Ймовірно, більш точно, споруда буле побудована близько 1721 року[9]. Згідно дослідження Ч. Клєбоня, муровану церкву зведено у 1762 р.[10] У 1760 р. презенту на парафію отримав священик Матвій Борисевич замість Івана Померканта.[10] Після пожежі 1779 р. на місці первісних дерев’яних будівель семінарії зведено нові муровані, будівництво яких розпочато єпископом Порфирієм Важинським у 1799 р. і завершено на початку XIX ст.[10] З 1769 р. вони належали василіанам, до їх ліквідації у 1864 р.[10] У 1804 р. за рішенням австрійського уряду почалась відбудова церкви. Проект відбудови у 1805 р. виконав циркулярний будівничий інженер Михайло Вотеський, а затверджено його у 1808 р. Найвищою Надвірною Цісарською Бухгалтерією.[10] У цьому ж році, розпочались будівельні роботи, які були перервані наполеонівськими війнами і завершені щойно у 1815 р. зусиллями пароха о. Павла Заткалика. У 1826 р. стараннями того ж пароха, що був і ректором духовної семінарії, церкву відновлено із змінами форми бані над навою.[10]

У 1834 р. був створений проект чергової перебудови монастиря і церкви, який виконав будівничий красноставського повіту інженер В. Зюлковський. Роботи виконувались у 1837 р. В цей час зведено нову баню. Теслярські роботи виконав майстер Антон Белліґно.[10] У 1853 р., після довгої підготовки, приступили до оновлення інтер’єру за проектом 1841 р. В. Зюлковського, що передбачав і встановлення в церкві іконостасу, повне завершення яких здійснено у 1858 р. Іконостас ще у 1837 р. замовлено у сницаря Яна Ліндера з Варшави, а золочення – у майстра Фридерика Блікля, теж з Варшави. Ікони виконав маляр Бонавентура Домбровський.[10] У 1858 р. замовлено у малярів Андрія Орловського та Олександра Смолінського відновлення ікон у головному та бічних вівтарях і стінопис “Св. Духу променях” у головному вівтарі.[10]

Після переходу Холмської єпархії у Православ'я в 1875 році, церква та семінарія також стають православними. У 1894-1896 рр. відремонтована, зі зміною форми бані, вигляд якої наближено до псевдоросійського.[10] На короткий час, протягом Першої світової війни у 1915-1918 рр знову греко-католицька.[10] З 1919 по 1939 р. була зайнята римо-католиками і використовувалась як каплиця при учительській семінарії. Відновлена у 1922-1937 рр.[11] Під час Другої світової війни, знову греко-католицька церква.[12] В кінці війни пошкоджена під час бойових дій. У 1977-1979 рр. проведено ґрунтовний ремонт споруди.[11] і перетворено у концертний зал. Згодом, з 1980 року, використовувалась Музеєм Холмської землі.[13]

Архітектура храму витримана у класичних та барокових формах, із чітко виділеними пілястрами доричного ордеру. Головний об'єм, що має найбільшу висоту, покритий наметовим завершенням, характер якого не пов'язаний із загальною архітектонікою будівлі.

Висока квадратова в плані нава з вужчим і нижчим, лучкоподібним у плані завершеним, зі сходу та рівношироким йому квадратовим притвором з заходу. При південно-західному куті нави розташована висока восьмибічна сходова вежечка, рівновисока з притвором. Вздовж північної стіни церкви розташована низька видовжена прибудова кінця XIX ст., в якій розташована захристія та присінок.[14] Нава вкрита наметовим ламаним дахом. Над вівтарем і притвором – двосхилі дахи, над прибудовою – односхилий, сходова вежечка вкрита приплюсненою шоломоподібною банею. Стіни нави і притвору членовані тосканськими пілястрами, вінцеві карнизи профільовані. Прямокутні віконні прорізи, розташовані в двох рівнях, мають профільовані обрамування і завершені сандриками. Чільний фасад трирівневий, з отвором над входом, обрамованим по боках двома плитами і завершеним лучковою аркою, увінчаною трикутним оґзимсованим фронтоном. В інтер’єрі всі простори перекриті хрестово-циліндричними склепіннями. Стіни членовані тосканськими пілястрами, в наві – подвійними, на які опирається антаблемент. На осі апсиди – замурований вхід до приміщень семінарії. В південній стіні вівтаря розташована ніша для Святих Дарів. Хори, розташовані в притворі, оперті на стіну, в якій є вхід, обрамований пілястрами.

• Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 438 – 440