Церква святого Симеона (Задар)

Це́рква свято́го Симео́на, або це́рква свято́го Шимуна (хорв. Crkva sv. Šime) церква у м. Задарі (Хорватія).

Церква Св. Симеона
44°06′48″ пн. ш. 15°13′43″ сх. д.
Тип споруди церква
Розташування Хорватія, Задар
Кінець будівництва XVII ст.
Належність Римо-Католицька Церква
Єпархія Архідієцезія Задара
Епонім Симеон Богоприємець
Присвячення Симеон Богоприємець
Церква святого Симеона (Задар) (Хорватія)
 Церква святого Симеона у Вікісховищі

Найбільш рання церква була збудована ще у V столітті. Вона була присвячена Св. Стефану Першомученику. Впродовж століть її збільшували та добудовували. Остання велика перебудова була проведена в першій половині XVII століття.

За головним вівтарем зназодиться позолочений срібний ковчег Св. Симеона (1381 року) — один із найцінніших та найважливіших пам'ятників хорватського ювелірного мистецтва.

Історія і опис

Церква носить ім'я найпопулярнішого задарського святого — Симеона з 1632 року, коли його останки, що спочивають у срібному ковчезі, були перенесені до цієї церкви. Раніше, у короткий проміжок з 1567 по 1632 роки, церква була присвячена Вознесінню Богородиці, оскільки тоді вона замінила щойно знесену церкву Св. Марії Великої.

Однак, ця церква дуже стара. Вона була збудована ще у V столітті, і була присвячена Св. Стефану Першомученику. Від цієї ранньої трьохнефної церкви нещодавні дослідження виявили південну стіну, верхня частина якої розкривається сімома двохарочними вікнами, а внизу були знайдені і залишки справжніх дверей. Цей прошарок церкви представлений на огляд після великих реставраційних робіт, проведених в кінці 1980-х років.

Церква за свою історію зазнала низку перебудов та добудов. Сучасний стан об'єкту показує, що певні зміни були проведені і в період готики. Це передусім помітно на північній стіні, на якій були знайдені готичні вікна і невеликий портал з люнетом і вписаним у нього образом Богородиці. З внутрішньої сторони стіни були знайдені також фрески, виконані у готичному стилі. Збереглись дані про те, що майстер Нікола Арбусьянич в 1403 році збудував овальну дерев'ну стелю для тодішньої базиліки Св. Стефана.

Головний портал церкви був споруджений у 1572 році у маньєристичному стилі, у той час, коли церква була присвячена Богородиці, свідоцтвом чого є зображення її із немовлям на фронтоні. Бокові портали, менші за головний, також датуються XVI століттям. Головні перебудови в барочному стилі були проведені у церкві під час її перейменування у церкву Св. Симеона. До цього періоду відноситься і сучасний головний фасад. На місці апсиди старохристиянської базиліки створена нова вівтарна частина квадратної форми. Її формують дві міцні пілястри, в які упирається широка монументальна арка, і архітрави з кожного боку. З цією добудовою, церква стала суттєво видовженою, і її вівтарна частина набула набагато поважнішошо вигляду. Вівтарна частина була перероблена тому, що хотілося більш урочисто помістити і виставити срібний ковчег із реліквіями святого.

В бокових нефах церкви знаходяться декілька цінних вівтарів. В церковній захристі зберігаються численні зразки підсвічників і церковної посуду, здебільшого барочного стилю. Найціннішим предметом захристі вважається готичний потир з емальованими анжувійськими гербами XIV століттям. Потир безсумнівно є дарунком короля Людовика та його дружини королеви Єлизавети.

У просторі перед вівтарем знаходиться саркофаг із ликом Св. Симеона. Це саркофаг XIII століття, в якому раніше знаходилося тіло святого.

Дзвіниця церкви Св. Симеона була збудована в 1707 році. На фризі знаходяться метопи з напівфігурами пророків, які були сюди перенесені із фасаду незакінченої церкви Св. Симеона, що знаходилась на території, де тепер розмістився міський ринок.

Головний портал
Дзвіниця
Інтер'єр

Ковчег Св. Симеона

Позолочений срібний ковчег Св. Симеона — найцінніший та найважливіший пам'ятник хорватського ювелірного мистецтва. Він був виготовлений у 1381 році і був дарунком угорсько-хорватської королеви Єлизавети Котроманич, дружини короля Людовика I Анжуйського. Її уповноважені, п'ятеро задарських дворян, уклали угоду із ювеліром Франьо з Мілану, що мешкав у Задарі. У роботі над ковчегом йому допомагав ювелір Міховіл Дамьянов.

Література

  • Антун Травирка. Задар: история, культура, художественное наследие = Zadar: povijest, kultura, umjetnička baština. — Zadar : Forum, 2003. — 76 с. — ISBN 953-179-593-2.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.