Стефан (апостол)
Стефан Першомученик (грец. Πρωτομάρτυρας Στέφανος) — апостол з сімдесяти, мученик. Ім'я в перекладі з грецької — корона. Християнський святий, один з перших християн. Диякон Єрусалимської християнської громади. Згідно з Біблією (Дії Апостолів) творив чудеса, переконливо проповідував про Христа. З 560 року його прах перепохований у римській церкві Сан Лоренцо фуорі ле Мура.
| Стефан Першомученик | |
|---|---|
 | |
| Мученик | |
| Народився | 1 століття |
| Помер |
близько 35 р., Єрусалим Єрусалим, Юдея, Римська імперія, Стародавній Рим ·Побиття камінням |
| Поховання | Сан Лоренцо фуорі ле Мура |
| Шанується | Давньосхідні церкви, Римо-Католицька Церква, Православна церква, Греко-католицькі церкви |
| У лику | чудотворець і святий |
| День пам'яті | Православна церков — 27 грудня (9 січня); Католицька – 26 грудня. |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Мучеництво
Відповідно до розділу 6 Діянь апостолів Стефан був одним з семи перших дияконів Церкви. Після суперечки з членами синагоги, його схопили за богохульство проти Бога і Мойсея (Дії 6:11) і діяльності супроти Храму і Закону. Стефана судив синедріон. У своїй промові на суді (Дії 7) він звинуватив їх у переслідуваннях пророків, які говорили про гріхи нації, зраду та вбивство Ісуса Христа :
Тоді всі, що засідали в синедріоні накинулися на Стефана, вивели його за місто і каменували. Перед смертю він на небі «побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога», а також пробачив своїм убивцям. Під час страти був присутній Савло (в майбутньому апостол Павло), який вартував одяг вбивць.
Передання та християнська традиція
Ім'я Стефана походить від грецького Стефанос, що означає «корона». Традиційно, Стефан зображається з мученицьким вінцем на голові. У східно-християнської іконографії він зображений у вигляді молодого, безбородого чоловіка з постригом, одягненим в одяг диякона. Рембрандт зобразив його муки у роботі «Побиття камінням святого Стефана».
Життя святого Стефана описано в популярному середньовічному творі «Золота легенда», збірці християнських легенд і цікавих фактів з життя святих авторства домініканця і єпископа Ґенуї Якова Ворагінського. Зокрема, з цього твору можна дізнатися про ще один варіант значення імені святого — на івриті воно означає «зразок», «модель», «шаблон», оскільки його мучеництво є зразком для наслідування для решти християн.
Віднайдення могили
Віднайдення могили Святого Стефана у 415 році описується в християнській літературі як «чудесне». Revelatio Sancti Stephani («Віднайдення мощей святого Стефана») є листом, написаним від першої особи священиком Луціаном з Кфарґамли на адресу Східної і Західної Церков, пізніше перекладеним на латинь і з вступним словом від Авітуса з Браґи. Луціан оголошує про віднайдення могили святого Стефана разом з похованнями Никодима і Рабі Ґамаліеля, члена синедріону і дядька Никодима.
Луціан пише, що місце поховання було йому вказав уві сні Ґамаліелем, який і поховав Стефана на власній земельній ділянці неподалік Єрусалиму, у Кафар-Гамалі («село Гамаліеля»). Ґамаліель з"являлвся уві сні Луціану ще декілька разів, оскільки Луціан хотів бути впевненим у тому, що послання йде від Бога. Згідно з розповіддю Луціана, у момент відкриття могили повітря наповнилося пахощами, немов в раю, і в окрузі зцілилися від хвороб і одержимості 73 людини. Залишки тіла (мощі) було перенесено до Сіонської церкви в Єрусалимі, проте частину мощей і декілька кісток Луціан передав Авітусу з Браґи, який перебував тоді в Палестині і відправив їх, разом з латинським перекладом листа Луціана, єпископу Браґи Балхонію. Віз реліквії Павло Орозій, який повертався на захід після Собору 415 року, на якому розглядалися звинувачення проти Пелагія і де він виступав з листом від святого Августина з засудженням пелагіанства. З 560 року його прах перепохований у римській церкві Сан Лоренцо фуорі ле Мура.
