Церковна

Церко́вна — село в Україні, у складі Витвицької територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області[1]. (Місцевими жителями та у засобах масової інформації використовується назва Церківна, а також похідні від неї: «Церківнянський», «Церківнянська»). За переписом 2001 року населення села становить 1029 осіб.

село Церковна
Країна  Україна
Область Івано-Франківська
Район/міськрада Долинський
Громада Витвицька сільська громада
Облікова картка Церковна 
Основні дані
Населення 1029[1]
Площа 15,88 км²
Густота населення 64,8 осіб/км²
Поштовий індекс 77532
Телефонний код +380 3477
Географічні дані
Географічні координати 49°00′09″ пн. ш. 23°47′10″ сх. д.
Водойми річка Лужанка, потоки Церковянський, Сихлеватий
Місцева влада
Адреса ради 77533, Івано-Франківська обл., Долинський район, с. Витвиця, вул. З. Красівського, 63а[1]
Карта
Церковна
Церковна
Мапа

 Церковна у Вікісховищі

Географія

У селі потоки Церковянський та Сихлеватий впадають у річку Лужанку.

Історія

У 1939 році в селі мешкало 1120 осіб (1090 українців, 5 поляків, 5 латинників, 20 євреїв)[2].

Відомі люди

Бій сотні УПА «Хорти»
Урочище «Підцапове» поблизу села Церківна, де відбувся бій сотні «Хорти»
Пам'ятний хрест на місці бою

11 грудня 1945 року сотню «Хорти», яка розквартирувалась у селі, наздогнали війська НКВС. Сотенний «Бей» (Казимир Яворський) вирішив дати бій і вдало підготував пастку для ворогів, які наступали по відкритому полю. Повстанці зайняли вигідні позиції в урочищі Цапове, яке складається із великих кам'яних брил.

«Нкведисти» були несподівано зустрінуті щільним вогнем та зазнали значних втрат. Викликані резерви зуміли оточити сотню, але із настанням темряви воякам вдалось вирватись із кільця оточення. Втрати ворога за підрахунками повстанців склали загиблими 221 чоловік, у тому числі майор та два капітани. У цьому бою загинуло також 18 упівців.

Примітки
  1. Інформація про Станковецьку сільську раду
  2. Володимир Кубійович Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 20.
  3. Іван Драбчук (19 квітня 2017). Василь Гук: Кагебисти ні на крок не відпускали мене від себе. galychyna.if.ua. Галичина. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2021.

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.