Шараневич Ізидор Іванович

Народився Ізидор Шараневич 16 лютого 1829 року в селі Церковна на Івано-Франківщині. Його батько Іван Шараневич тут був парафіяльним священиком місцевої церковної громади до осені 1829 року. Згодом отримав парафію в селі Козарі, де Ісидор був хрещений своїм дідусем по матері Григорієм Івановським, парафіяльним священиком церковної громади у Модричах. Мама Ізидора — Розалія з роду Івановських (1811—1887).

Після закінчення Бережанській гімназії І. Шараневич навчався у Віденському та Львівському університетах. Пізніше викладав у гімназіях Перемишля, Львова, а за тим у Львівському університеті. Закінчив богословський та філософський факультети. У 1864 році здобув ступінь доктора філософії. Ісидор Шараневич — вислужений професор австрійської історії Львівського університету, колишній декан філософського факультету, член Краківської академії наук, почесний доктор Університету святого Володимира у Києві, член товариства «Народний дім», член львівської міської ради.

Шараневич вивчав також діяльність українських братств, зокрема Львівського Успенського Братства і був одним з піонерів української археології в Галичині (зокрема розкопів на території Галичини, 1882—1890). Єдиний мирянин учасник Львівського Синоду 1891 року.

Під його редакцією 1886 року видано І том ювілейного видання на честь 300-ліття Львівського Ставропігійського братства.

Один із фундаторів Національного музею у Львові, заклав основу його фондів. Прищепив українській громаді культ музейництва. Зробив в цілому вагомий внесок у розвиток історичної науки Галичини. Наставник видатного українського географа Степана Рудницького.

Помер відомий історик 4 грудня 1901 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Ізидор Шараневич — активний дослідник середньовічної історії Галицько-Волинської Руси: найбільша і довгий час найкраща праця «Історія Галицько-Володимирської Руси від найдавніших часів до року 1453»; його історіографічні праці «Die Hypatios-Chtonik als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte», «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker» — цінний вклад в історію Галичини; розвідки про духовенство Галицької Руси, справи церкви на західно-українських землях XVI — XVIII століть, про унію, східний патріархат тощо. Інші праці (українською, польською та німецькою мовами) з історії міст Галичини та про давні шляхи. Автор близько 125 наукових праць, зокрема[2]:

• «Стародавный Галичъ» (Львів, 1860);
• «Стародавный Львовъ» (Львів, 1861);
• «Исторія Галицко-Володимирскои Руси отъ найдавнейшихъ временъ до року 1453» (Львів, 1863);
• «O źródłach służących do głębszego poznania dziejów kraju ojczystego. Rzecz czytana na posiedzeniu oddziału Lwowskiego Towarzystwa Pedagogicznego dnia 15.IV.» (Львів, 1870);
• «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker im Althernum und Mittelalter» (Львів, 1871);
• «Die Hypatios-Chronik, als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte» (Львів, 1872);
• «Trzy opisy historyczne staroksiążęgo Halicza w r. 1860, 1880, 1882, skreślone przez d-ra Iz. Szaraniewicza» (Львів, 1883);
• «Памятники Галицко-русской старины въ изображеніяхъ» (Львів, 1886);
• «O rezultatach poszukiwań archeologicznych w okolicy Halicza w roku 1884 i 1885» (Львів, 1886);
• «Каталогъ археологическо-библіографическои выставки Ставропигійского Ин-та в Львове» (Львів, 1888);
• «Каталогъ археологическо-артистическихъ предметовъ, церковно-славянскихъ рукописей и старопечатныхъ книгъ кирилловского письма, находящихся в музее Ставропигійского института на дне 1/13 марта 1890 г.» (Львів, 1890).

• Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою» (1889)[3];
• Орден Залізної Корони III ступеня (1899)[4].

Ізидор Шараневич був одружений із Анною Лотоцькою, яка 1912 року померла у Львові. Подружжя Шараневичів виховало п'ятеро дітей:

• син Володимир (1860—1938) став адвокатом. Після закінчення Львівського університету у 1888 році він отримав ступінь доктора права. У 1904 році відкрив адвокатську контору у м. Стрию, а 1907 року переніс її до Рави-Руської, а далі у 1918 році до Лютовиськ, де й помер 18 лютого 1938 року;
• син Костянтин вивчився на військового. Під час першої світової війни, коли в Галичину вдерлися російські війська, він був запідозрений в українофільстві й висланий до віддалених районів Західного Сибіру. Згодом опинився на засланні у місті Семипалатинську (Казахстан). На жаль, подальша його доля невідома;
• донька Марія (1884—1909). Померла незаміжньою у віці 25 років;
• доньки Ольга (1862—1904) та Соломія були заміжні за Іваном Матієвим, цісарсько-королівським крайовим шкільним інспектором. Спочатку він одружився із Ольгою, з якою мав двох доньок — Софію та Ірину. Коли Ольга померла, він одружився із її сестрою Соломією, яка померла у 1959 році. Чи мав він із другою дружиною дітей — невідомо.

1993 року на честь Ізидора Шараневича у Львові названо вулицю[5].

• Грушевський М. Ізидор Шараневич // ЗНТШ. — т. XIV. — 1902.
• Козловский С. История Галицко-Волынской Руси в исследованиях И. И. Шараневича / Сергей Козловский // Древность и Средневековье: вопросы истории и историографии: материалы I Всероссийская конференция студентов, аспирантов и молодых учёных (Омск, 28-30 октября 2010г.). — Омск: Изд-во Ом. гос. ун-та им. Ф. Достоевского, 2010. — С. 151—154. (рос.)
• Кравець М. І. Шараневич // Архіви України. — Число 4. — 1969.
• Орлевич І. Шараневич Ісидор // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 595. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Іван Драбчук. Дослідник Галича Ізидор Шараневич та його родина. davniyhalych.com.ua. Національний заповідник «Давній Галич». Процитовано 23 жовтня 2021.