Циклоспороз

Збудник вважається ендемічним у 27 країнах тропічного регіону. Є однією з причин діареї мандрівників. Циклоспороз не вважається смертельним захворюванням, проте найбільший ризик можливий при зневодненні, особливо у дітей через тривалу діарею. Більш тяжкий перебіг також мають пацієнти, які не мають специфічного імунітету, такі як емігранти та мандрівники. У ендемічних країнах діти часто мають безсимптомний перебіг (близько 70 %), а дорослі нечасто інфікуються. ВІЛ-інфіковані пацієнти, які не приймають для профілактики сульфаметоксазол/триметоприм, мають значний ризик розвитку хронічної та виснажливої діареї.

Cyclospora cayetanensis має здатність до флюоресценції при ультрафіолетовому освітленні. Під час світлової та електронної мікроскопії виглядають як грануловмісні цисти. Свіжовиділені цисти містять морулу 6–7 мкм у діаметрі, яка містить 8–12 глобул, розташовані у вигляді розетки. Навколо морули наявна клітинна мембрана, яка містить вдавлення в центрі ооцисти. Ендогенна внутрішньоцитоплазматична стадія розвитку Cyclospora cayetanensis відбувається всередині вакуолі. Всередині клітини вона зазнає безстатевого розмноження на мерони I та II типу. Мерозоїти меронів типу I, ймовірно, залишаються в безстатевому циклі, тоді як мерозоїти меронів типу II піддаються статевому розвитку в макрогаметоцити та мікрогаметоцити при інвазії в іншу клітину-хазяїна. Відбувається запліднення, і зигота, що утворилася, розвивається до ооцисти, яка вивільняється з клітини-хазяїна. Заразна стадія, ооциста, виділяється з фекаліями, незрілі ооцисти спорулюють у довкіллі. Щойно ооциста потрапила у випорожнення, вона не є інфекційною, тому пряма фекально-оральна передача не може відбутися Це відрізняє циклоспороз від іншої кокцидієвої хвороби — криптоспоридіоза. Нагрівання до 60 °C упродовж 60 хвилин та заморожування до –18 °C запобігає споруляції.

Деякі аспекти внутрішньоклітинної реплікації та розвитку досі невідомі, а потенційні механізми забруднення їжі та води ще вивчаються.

Джерелом інфекції є лише людина, вхідними воротами інфекції є травний тракт. Передається при попаданні в організм інфекційних циклоспорних ооцист через забруднену їжу чи воду. У інфікованої людини в калі присутні незрілі, неінфекційні ооцисти. Вважається, що вони потребують принаймні 1–2 тижні у сприятливих умовах довкілля, щоб стати інфекційними. Тому пряма передача до людини від людини малоймовірна, як і передача через прийом всередину свіжозабрудненої їжі чи води.

Основне місце локалізації збудника — тонкий кишечник, де відбувається його розмноження з виділенням ооцист у просвіт кишечника. Виникає еритема дистального відділу дванадцятипалої кишки, реактивна гіперемія з розширенням судин та капілярним стазом, гіперплазія крипт, ураження епітелію та часткова атрофія ворсинок.

Інкубаційний період зазвичай становить 1–11 днів (середній — 7 днів). У третини випадків початок захворювання — гострий, з можливим розвитком грипоподібного синдрому в продромальному періоді. Через кілька днів гострі прояви зникають, але потім у більшості хворих можуть повторитися. Інколи у пацієнта може сформуватися постійна діарея. Захворювання зазвичай триває 6–7 тижнів, але також іноді кілька місяців. Деякі прояви, такі як діарея, можуть повернутися; а деякі, такі як втома, можуть продовжуватися і після того, як шлунково-кишкові розлади минуть.

У ВІЛ-інфікованих тривалість захворювання можливе від декількох місяців до року. Основним клінічним проявом є водяниста діарея, що може супроводжуватися анорексією, втратою ваги, загальною втомою, спастичним болем у животі, метеоризмом, блюванням. Гарячка спостерігається у чверті хворих. Часто відбувається дегідратація різного ступеня.

Для верифікації діагнозу необхідним є виявлення ооцист C. cayetanensis під час мікроскопії в мазках випорожнень, аспіраті та/або біоптаті дванадцятипалої кишки та /або проксимального відділу тонкого кишечника. Для аналізу через можливість виділення різної, іноді вкрай малої, кількості ооцист в різні дні слід взяти три мазки калу, які саме зібрані в різні дні. Хоча кількість ооцист у випорожненнях може істотно варіюватися, проте інфіковані особи виділяють їх безперервно. Іншим методом діагностики циклоспорозу є ПЛР. Імунологічних методів для виявлення антитіл до C. cayetanensis не розроблено.

Включає пероральну або внутрішньовенну регідратацію (відповідно до ступеня зневоднення) та антибіотикотерапію. Препаратом вибору є сульфаметоксазол/триметоприм. Жодного високоефективного альтернативного режиму антибіотиків поки не визначено для пацієнтів, які не реагують на стандартне лікування або мають алергію до сульфаніламидів.

Ризик зараження може бути суттєво зменшено (але повністю не виключено), особливо під час подорожей у країни, що розвиваються, дотримуючись рекомендацій: миття рук милом перед їжею, вживання лише кип'яченої та/або бутильованої води, миття свіжих овочів і фруктів чистою водою, та очищення їх від шкірки. Мандрівники в ендемічні по хворобі повинні знати, що обробка води та їжі рутинною хімічною дезінфекцією чи санітарними методами навряд чи знешкодить збудника. Специфічні методи профілактики не розроблені.

• Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 626—627.
• Strausbaugh, Larry (1 October 2000). «Cyclospora cayetanensis: A Review, Focusing on the Outbreaks of Cyclosporiasis in the 1990s». Infectious Disease Society of America. 31 (4): 1040–57. doi:10.1086/314051. PMID 11049789 (англ.)

• CDC Parasites — Cyclosporiasis (Cyclospora Infection) last reviewed: November 19, 2019. (англ.)
• Mayo Clinic Staff Cyclospora infection Clinic Patient Care & Health Information. Diseases & Conditions (англ.)

1. Disease Ontology — 2016.
   d:Track:Q5282129