Біль у животі

Найчастішими причинами болю в животі є гастроентерит (13 %), синдром подразненого кишечника (8 %), проблеми сечовивідних шляхів (5 %), гастрит (5 %) і запор (5 %). Приблизно у 30 % випадків причина болю у животі невідома. Близько 10 % випадків спричинені серйознішими проблемами, пов'язаними із жовчним міхуром (жовчнокам'яна хвороба або дискінезія жовчних шляхів) або підшлунковою залозою (4 %), дивертикулітом (3 %), апендицитом (2 %) та раком (1 %).[2] У літніх людей причинами болю у животі часто є мезентеріальна ішемія та аневризма черевної аорти.[4]

Біль у животі можна назвати вісцеральним або перитонеальним болем. Живіт можна розділити на передню, середню і задню кишку.[8] Передня кишка містить глотку, нижні дихальні шляхи, частину стравоходу, шлунок, частину дванадцятипалої кишки (проксимально), печінку, жовчні шляхи (включаючи жовчний міхур та жовчні протоки) та підшлункову залозу.[8] Середня кишка містить частину дванадцятипалої кишки (дистально), сліпу кишку, апендикс, висхідну ободову кишку та першу половину поперечної ободової кишки.[8] Задня кишка містить дистальну половину поперечної ободової кишки, низхідну ободову кишку, сигмоподібну кишку, пряму кишку та верхній задньопрохідний канал.[8]

Кожна частина кишки має пов'язаний вісцеральний аферентний нерв, який передає сенсорну інформацію від нутрощів до спинного мозку, яка потім передається вегетативними симпатичними нервами.[10] Вісцеральна сенсорна інформація з кишечника, що надходить до спинного мозку, називається вісцеральною аферентною, є неспецифічною і перекривається із соматичними аферентними нервами, які дуже специфічні.[11] Тому вісцеральна аферентна інформація, що надходить до спинного мозку, може бути присутньою у розподілі соматичного аферентного нерва; ось чому апендицит спочатку проявляється періюмбіліальним болем Т10, коли він починається, і стає болем Т12, оскільки бере участь очеревина черевної стінки (багата соматичними аферентними нервами).[11]

Збирають ретельно анамнез пацієнта та проводять інше фізикальне обстеження для вияснення основної причини болю в животі.

Процес діагностики може включати:[12]

• Виявлення додаткової інформації про головну скаргу шляхом вивчення історії наявної хвороби; тобто опис поточних симптомів, таких як початок, місце розташування, тривалість, характер, обтяжуючі чи послаблюючі фактори та тимчасовий характер болю. Виявлення інших можливих факторів може допомогти в діагностиці основної причини болю в животі, наприклад, нещодавні поїздки, недавні контакти з іншими хворими людьми, а для жінок — ретельний анамнез гінеколога.
• Вивчення минулої історії хвороби пацієнта, зосередившись на будь-яких попередніх проблемах або хірургічних процедурах.
• Уточнення поточного режиму лікування пацієнта, включаючи рецепти, ліки, що відпускаються без рецепта, та добавки.
• Підтвердження лікарської та харчової алергії пацієнта.
• Обговорення з пацієнтом будь-якої сімейної історії хвороби, зосередження уваги на станах, які можуть нагадувати поточний стан пацієнта.
• Обговорення з пацієнтом будь-якої поведінки, пов'язаної зі здоров'ям (наприклад, вживання тютюну, вживання алкоголю, вживання наркотиків та статева активність), яка може зробити імовірним певний діагноз.
• Огляд наявності абдомінальних симптомів (наприклад, гарячка, озноб, біль за грудиною, задишка, маткова кровотеча), які можуть додатково уточнити діагностичну картину.
• Використання сиптома Карнетта, щоб відрізнити вісцеральний біль від болю, що походить від м'язів черевної стінки.[13]

Зібравши ретельний анамнез, слід провести фізикальне обстеження, щоб виявити важливі ознаки, які можуть уточнити діагноз, включаючи серцево-судинне обстеження, обстеження легенів, ретельне обстеження черевної порожнини, а для жінок — сечостатевий огляд.[12]

Додаткові дослідження, які можуть допомогти встановити діагноз, включають:[14]

• Аналізи крові, включаючи повний аналіз крові, основну метаболічну панель, аналіз електролітів, тести функцій печінки, аналіз амілазів, ліпазу, тропоніну I, а для жінок — тест крові на вагітність.
• Клінічний аналіз сечі
• Візуалізація, включаючи рентген грудної клітки та черевної порожнини
• Електрокардіограма

Якщо діагноз залишається нез'ясованим після анамнезу, огляду та основних досліджень, які описані вище, то складніші дослідження можуть виявити діагноз. До таких досліджень відносяться:[14]

• Комп'ютерна томографія живота/таза
• УЗД органів черевної порожнини або тазу
• Ендоскопія та/або колоноскопія

Лікування болю в животі залежить від багатьох факторів, включаючи етіологію болю. У відділенні невідкладної допомоги людині, яка страждає від болю у животі, спочатку може знадобитися введення внутрішньовенних рідин (крапельниця) через зменшення споживання їжі через біль у животі та можливу блювоту.[15] Лікування болю в животі включає знеболення, наприклад, неопіоїдні (кеторолак) та опіоїдні ліки (морфій, фентаніл).[15] Вибір знеболювання залежить від причини болю, оскільки кеторолак може погіршити деякі внутрішньочеревні процеси.[15] Пацієнти, які надходять у відділення невідкладної допомоги з болями в животі, можуть отримати «коктейль для шлунково-кишкового тракту», що включає антацид (наприклад, омепразол, ранітидин, гідроксид магнію та хлорид кальцію) та лідокаїн.[15] Після усунення болю, може бути призначена антибактеріальна терапія в окремих випадках.[15] Бутилскополамін (Бускопан) використовується з певним успіхом для лікування спазматичних болів у животі.[16] Хірургічне лікування причин болю в животі включає, але не обмежується ними, холецистектомію, апендектомію та дослідницьку лапаротомію.

Біль у животі є причиною того, що близько 3 % дорослих звертаються до сімейного лікаря.[2] Частота відвідувань відділень екстренної допомоги у США з приводу болю в животі зросла на 18 % з 2006 по 2011 рік. Це було найбільше зростання серед 20 поширених станів, з якими звертаються до відділень екстренної допомоги. Частота звернень до відділень екстренної допомоги щодо нудоти та блювоти також зросла на 18 %.[18]