Цитокіни

Цитокіни — клас невеликих пептидів та білків (8-30 кДа), що регулюють міжклітинні і міжсистемні взаємодії в організмі, включаючи виживання клітин, стимуляцію або пригнічення їх росту, диференціацію, функціональну активність і апоптоз, а також забезпечують узгодженість дії імунної, ендокринної і нервової систем в нормальних умовах і у відповідь на патологічні дії.

Тривимірна медична анімація секреції цитокінів

Термін «цитокіни» був запропонований С. Коеном в 1974 році[1].

Функції цитокінів

Цитокіни активні в дуже малих концентраціях. Їх біологічний ефект на клітини реалізується через взаємодію із специфічним рецептором, локалізованим на клітинній мембрані. Утворення і секреція цитокинів відбувається короткочасно і строго регулюється.

Спектри біологічних активностей цитокінів значною мірою перекриваються: один і той же процес може стимулюватися в клітині більш ніж одним цитокіном. У багатьох випадках в діях цитокінів спостерігається синергізм. Цитокіни — антиген неспецифічні фактори. Тому специфічна діагностика інфекційних, автоіммунних і алергічних захворювань за допомогою визначення рівня цитокінів неможлива. Але визначення їх концентрації в крові дає інформацію про функціональну активність різних типів іммунокомпетентних клітин, про тяжкість запального процесу, його перехід на системний рівень і прогноз захворювання.

Цитокіни регулюють активність гормональної осі гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози: наприклад, інтерлейкін 1, впливаючи на гіпоталамус, посилює синтез кортиколіберину, що, в свою чергу, підвищує вироблення АКТГ.

Класифікація

Всі цитокіни, а їх відомо більше 30, за своїми структурними особливостями та їх біологічною дією діляться на декілька самостійних груп. Групування цитокінів за механізмом дії дозволяє розділити цитокіни на такі групи:

  • прозапальні, що забезпечують мобілізацію запальної відповіді, наприклад інтерлейкіни 1,2,6,8, ФНО, інтерферон γ
  • протизапальні, що обмежують розвиток запалення, наприклад інтерлейкіни 4,10, TGFβ
  • регулятори клітинного і гуморального імунітету — природного або специфічного, що мають власні еффекторні функції (противірусні, цитотоксичні).

Див. також

Посилання
  1. Cohen S, Bigazzi PE, Yoshida T (1974). Similarities of T cell function in cell-mediated immunity and antibody production.. Cell Immunol 12: 150–159.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.