Чаплигін

Герб Раненбурга (1781)

Вигляд старого міста

Вознесенська площа

Вознесенська площа

Рязанська вулиця

Перша письмова згадка про ці місця відноситься до 1638; тоді при створенні Бєлгородської оборонної лінії на місці сучасного міста було засновано поселення під назвою Усть Станових ряс під Слобідським Ліпягом, згодом — село Слобідське. До кінця XVII століття в селі налічувалося 100 дворів. У 1695, тут на високому березі Ягодної Ряси було зведено невеликий дерев'яний палац, призначений для відпочинку Петра I та його свити при проходженні з Москви до Воронежу[2].

У 1702 Петро I заклав у Слобідському невелику фортецю за голландським зразком, якій дав назву Оранієнбург («апельсинова фортеця»). Очевидно, тут мало місце просте запозичення німецького назви (місто Оранієнбург поблизу Берліна). Назва фортеці поступово поширилося і на село, причому в народній мові воно перетворилося спочатку в Ранінбург, а потім Раненбург.

У 1702 село Слобідське та фортеця були подаровані О. Д. Меншикову[3]. У 1712 на кошти Меншикова неподалік було побудований чоловічий монастир.

У 1744 в Раненбурзі відбувало заслання Брауншвезьке сімейство[2].

У 1778 році за указом Катерини II село Слобідське отримало статус повітового міста з офіційною назвою Раненбург, яке стало адміністративним центром Раненбурзького повіту новоутвореного Рязанського намісництва[4][5].

У 1781 році затверджено герб міста: «У 1-й частині щита, в золотому полі, частина герба Рязанського намісництва. У 2-й частині, в срібному полі, гілки яблуневого дерева з плодами покладені хрестоподібно»[6].

У 1806—1816 рр. було зведено соборний храм Михайла Архангела. Поступово місто перетворюється на великий торговий центр, і в другій половині XIX століття займає серед міст Рязанської губернії одне з чільних місць з торговельного обороту. Головним предметом торгівлі було зерно, а особливо славилася завдяки своїм смаковим якостям Раненбурзька гречка. У місті діяли тютюнова фабрика купця Оловнікова, сірникова фабрика купця Калашникова, кілька миловарних закладів[2].

У 1890 році через місто пройшла залізнична лінія Волово — Богоявленськ, на якій побудували станцію Раненбург.

У 1897 році в Раненбурзі налічувалося 15 347 осіб; діяли 6 церков, повітове училище, дві парафіяльних та церковна-приходська школи. Була земська лікарня[3]. Вигляд міста змінювався, і до початку XX століття вже 14 вулиць були забруковані, гасові ліхтарі змінилися електричними, з'явилися телефонна мережа та кінотеатр («кінематограф Сінема»)[2].

У 1918 році на I установчому з'їзді Рад у Раненбурзі було проголошено Радянську владу[2].

27 серпня 1919 Раненбург було взято кіннотою 4-го Донського корпусу генерал-лейтенанта К. К. Мамонтова, яка в місті, втім, не затрималася[7].

30 липня 1928 Раненбурзький повіт було скасовано, а на його території (без Олександро-Невської волості, що відійшла до Рязького повіту[8]), переданої з Рязанської губернії до складу щойно сформованої Центрально-чорноземної області, утворено Раненбурзький район (до 23 липня 1930, коли поділ Центрально-Чорноземної області на повіти було скасовано, район входив до складу Козловського повіту)[2]. Після розукрупнення Центрально-Чорноземної області 13 червня 1934 року Раненбург та Раненбурзький район увійшли до складу Воронезької області[9]. 26 вересня 1937 вони були включені в знов утворену Рязанську область[10][11].

У 1932 на території тютюнової фабрики Оловнікова було створено чавуноливарний завод. На базі кустарних артілей виникли об'єднання «Працівниця» та «Червоний Жовтень», що випускали продукцію для населення[2].

2 жовтня 1948 року місто було перейменовано в Чаплигін — на честь уродженця Раненбурга академіка С. О. Чаплигіна, російського та радянського механіка та математика, одного з основоположників сучасної аеромеханіки та газової динаміки[12].

Після утворення 6 січня 1954 Липецької області Чаплигін та Чаплигінський район були включені до її складу[9].

У 1972 в місті побудували міст через Станову рясу.

28 жовтня 2005 рішенням Ради депутатів міста Чаплигіна було затверджено новий міський герб, який наблизився за зовнішнім виглядом до історичного герба повітового міста Раненбург[6].

Питання про повернення місту назви Раненбург було винесене на міський референдум 8 жовтня 2006, однак підтримки більшості городян не отримало.

Основну частку займає харчова промисловість, вона представлена ​​такими підприємствами, як ВАТ «Чаплыгинмолоко», ТО «Липецкий мукомольный завод», ВАТ «Чаплыгинский крахмальный завод» (входить до групи компаній"Амилко"), ТОВ «Хлебокомбинат»[13].

Інші великі промислові підприємства розташовані на території особливої ​​економічної зони регіонального рівня промислово-виробничого типу «Чаплигінська». На її території розташовані завод водонапірної арматури австрійської компанії Hawle, завод німецького виробника машин Ropa, завод з виробництва кріпильних виробів індивідуального підприємця Ігоря Тарасова, завод по збірці та ремонту німецької сільськогосподарської техніки компанії Horsh, завод з виробництва систем крапельного зрошення ЗАТ «Новый век агротехнологий», а останнім часом ведуться роботи з підготовки до початку будівництва найбільшого в Росії китайського промислового виробничого кластера «ВостокПром»[14].

Троїцький собор (1818)[15]

Чаплигін називають «північними воротами» Липецької області. Від міста до траси М6 «Каспій» — всього 20 км.

Залізнична станція Раненбург — залізничний вузол Південно-Східної залізниці; звідси йдуть направлення на Москву, на Мічурінськ та Єлець.

Міський транспорт представлено автобусами, легковими таксі, а з літа 2012 року також маршрутними таксі.