Часлівці

Часлі́вці — село в Ужгородському районі Закарпатської області.

село Часлівці
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район/міськрада	Ужгородський район
Рада	Часлівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA21100190120016770
Основні дані
Засноване	1427
Населення	820
Площа	0,001 км²
Поштовий індекс	89435
Географічні дані
Географічні координати	48°32′22″ пн. ш. 22°18′17″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	89435, с.Часлівці, вул.Сентмігалі, 33
Карта
Часлівці
Часлівці
Мапа
Часлівці у Вікісховищі

письмових джерелах згадуються під назвою: «Chaslouch», «Chazloch». У селі в XIV—XV ст. уже існував католицький костел, який в роки реформації став протестантським. Часлівці протягом ХІІІ — XVI ст. були власністю місцевих землевласників, які до прізвища додавали прикладку «часлівські». В XVI ст. поселення належало землевласникам із родин Добо і Мелічі.

Село було власністю Середнянського замку з 1338 року, тож у 16 ​​столітті воно було власником родини Добо. Перша помітна подія в історії села припадає на 1060 рік, коли князь Бела, пізніше Бела I, оселив ченців з польського Часлава у цій місцевості. У 1083 році тут було освячено кам’яну церкву, яка також зберегла копію 3-го кодексу святого Ласло. Ця церква проіснувала до татарської навали. Описів татарської навали мало, але збережені цінності храму свідчать про те, що серйозніших руйнувань не було здійснено. Наступна згадка про його ім’я - з 1263 року, тоді він згадувався як Chaslouch.

Перший письмовий запис можна знайти в меморіальній книзі парафії Сату-Маре. Відповідно до цього, у 1333-1337 роках село заплатило 10 гаражинських папських десятин. За даними податкового реєстру часів Карла Роберта, родина Császlóciak були одними з найзначніших дворян графства Унг, а село посіло 8 місце серед поселень повіту в економічному плані. У 1444 р. Чоловіча гілка родини Császlóci вимерла.

В 1427 році село було оподатковано від 23-х порт (земельних наділів). У 1599 році Часлівці вважалися середнім за величиною селом із мадярським населенням. Воно мало костел, парафію і школу.

Село було передано в 1668 році Petrovay János. Його наступник Антал Петровай брав участь у парламенті 1774 року як посол від комітату Унг. У період між 1802 і 1805 роками Йосип Петровай побудовав палац, який стоїть і сьогодні.

Родина Петровай брала участь у війні за незалежність 1848-1849 років, а саме Акош Петровай, який служив у званні майора в армії генерала Бема. Після Петроваїв новим землевласником села став рід Цібур, останнім з яких був Шандор Цібур. Сім'я Цібур втекла з села восени 1944 року.

Храм Успіння Пресвятої Діви Марії - одна з культових споруд, яка вважається пам'яткою архітектури національного значення. був побудований на початку 14 століття. В деяких літописах датою будівництва називають 15-16 століття. У 1549 році він перейшов у розпорядження реформаторів. У 1774 році був зруйнований, руйнувань зазнав дах церковної будівлі.

Егерський єпископ Кароль Естергазі віддав розпорядження щодо проведення ремонтних робіт у храмі Успіння Пресвятої Діви Марії. В 1795 році ремонтні роботи були завершені, а у 1797 році до основної частини будівлі добудували вежу. В 1841 році була відновлена парафія. Відомо, що у 1846 та 1874 роках тут провели реконструкцію, внаслідок якої були споруджені добудови з хорами уздовж головних стін нави. У 1960 році храм зазнав руйнувань і був відновлений. В період 19-20 століття храм перебудували.

У 1911 році Лайош Сентмігалій став парафіяльним священиком села, який, крім своїх священичих обов'язків, також займався лікуванням. Зцілював виключно рослинними засобами. Це було настільки успішно, що в 1927 році лікарі з Ужгорода здійснили невдалий замах на нього. Сьогодні його імя збереглася на головній вулиці села.

Охороняється Законом України і входить до переліку об'єктів, які належать до числа культурної спадщини країни та не підлягають приватизації.