Часницький Михайло Михайлович

Михайло Часницький народився 1938 року в Москві. Його батька Михайла Часницького, співробітника Головного розвідувального управління Народного комісаріату оборони арештувало НВКС та розстріляли на Бутовському полігоні під Москвою в грудні 1937 року, як «японського шпигуна» та учасника антирадянської організації. Родину з початком німецько-радянської війни вислали з радянської столиці, як членів сім'ї «ворога народу». З 1941 по 1948 рік вони перебували в евакуації в селі у Пензенській області. Мати з маленьким сином та донькою Аріадною перебралися 1949 року в Україну. Спочатку мешкали у дальніх родичів у Конотопі на Сумщині. Михайло навчався в місцевих школах № 2 та № 4, а повну середню освіту здобув у Школі робітничої молоді. 1955 року померла мати[1]. Після цього Михайло Часницький переїхав до Глухова, де навчався до 1962 року у технікумі електрифікації та механізації сільського господарства[2].

Він також три роки (з 1962 по 1965) служив у частині ППО Радянської армії в м. Баку. Потім працював сорок років на глухівському заводі «Електропанель» конструктором, майстром, а потім і начальником ВТК[3].

Вже на пенсії Михайло Часницький разом з дружиною став 1998 року одними з організаторів глухівської єврейської громади «Хаверім». У результаті історико-архівної та пошукової роботи він створив перший на Сумщині єврейський музей, а також став автором декількох книг з історії євреїв, зокрема, історії єврейської громади міста Глухова та Сумщини в контексті загальної історії єврейства в Російській імперії[3].

Помер 7 грудня 2021 року у Глухові[4].

Михайло Часницький — автор близько трьохсот публікацій в різноманітних газетах, журналах, наукових збірниках, довіднику «Пам'ятники знаменитим євреям» (Німеччина) та «Єврейській воєнній енциклопедії». Він брав участь у підготовці обласного тому науково-документальної серії «Книга Скорботи України», увічнивши пам'ять понад 150 мирних мешканців і воїнів, що загинули в роки Другої світової війни. Саме за цю працю в 2004 році був відзначений цінним подарунком від Президента України — іменним годинником.

У квітні 2009 року вийшла друком книга Михайла Часницького «Глухів. Євреї. Пам'ять жива», в 2011 році — друга книга «Євреї. Глухів і Сумщина», а пізніше (2018) й третя книга «Мій трагічний і героїчний народ»[5]. Був членом Національної спілки журналістів України[2].

За ініціативи Михайла Часницького в Глухові з'явилися вулиці Героя Радянського Союзу Олексія Каплунова (2009)[6] та астрофізика Йосипа Шкловського (2016). На домі, де мешкав вчений, встановлена пам'ятна дошка. В 2018 році встановлені меморіальні дошки на честь Героя Радянського Союзу Г. Рогачевського та директора школи № 3 М. Мостового, присвоєно звання «Почесний громадянин Глухова» І. Рубінштейну[2]. Михайло Часницький дослідив імена жертв погрому під час встановлення радянської влади у Глухові у 1918 році. За його ініціативи у червні 2019 року на старовинному єврейському цвинтарі відкрили пам'ятник[7].

Як член Національної спілки краєзнавців України, М. Часницький активно долучався до роботи Сумської обласної організації. Створений ним музей став своєрідним акумулятором історичних знань і експонатів, пов'язаних з трагедією Голокоста не лише єврейської громади Глухова, а й усієї області. За непересічну подвижницьку діяльність музей і його керівник були відзначені Подякою Правління Національно спілки краєзнавців України.

Батько — Часницький Михайло Ілліч народився 1900 року в м. Харбін, в родині працівників Китайської східної залізниці, був членом молодіжної «організації імені Трумпельдор». Після приїзду до СРСР, проходив службу в Головному розвідувальному управлінні Народного комісаріату оборони. 22 грудня 1937 року був арештований НКВС, безпідставно звинувачений як «японський шпигун» і учасник антирадянської організації. В 1957 році Часницький М. І. був посмертно реабілітований.

Мати — Венгеровська Віра Матвіївна (1909-?)

Дружина — Галина Мурашковська (1936-?), одружилися 1960 року.

Діти — Олександр (нар 1961), Альона (нар 1971).

• орден «За заслуги» III ступеня (2009), за дослідницьку і краєзнавчу роботу, увіковічнення пам'яті видатних євреїв, які мали глухівське коріння, особистий внесок у збір інформації до обласного тому науково-документальних серій «Книга Пам'яті України» та «Книга Скорботи України», а також за активну громадську діяльність[8];
• Професіонал року-2009 (Глухів);
• член Президії Єврейської ради України[2].

• 
  Михайло Часницький у національному заповіднику Глухів
• 
  Михайло Часницький у національному заповіднику Глухів з працівниками у вересні 2019 року
• 
  Михайло Часницький у національному заповіднику Глухів з Вірою Назаровою у вересні 2019 року
• 
  Михайло Часницький на території меморіалу загиблим у ІІ світовій війні на околиці Глухова

• Михаил Часницкий на jewage.org