Чезаре Августо Фазанеллі

У дорослому футболі дебютував 1925 року виступами за команду «Альба Рома», в якій провів два сезони, взявши участь у 12 матчах чемпіонату.

В 1927 році «Альба Рома» об'єдналась з кількома іншими римськими клубами, утворивши клуб «Рома». Відіграв за «вовків» наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Роми», був основним гравцем команди. У складі «Роми» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,36 гола за гру першості.

В 1928 році став з командою переможцем Кубка КОНІ[1], турніру, який двічі проводився в 1927 і 1928 роках для клубів, які не потрапили до фінального турніру національного чемпіонату.

Клуб виступав у новоствореній Серії А. В 1931 році команда стала срібним призером чемпіонату, поступившись у турнірній таблиці лише «Ювентусу». Клуб став найрезультативнішим у лізі, забивши 87 голів («Юіентус» забив 79)[2]. З них Лудуенья забив 17 голів, ставши другим бомбардиром команди після Родольфо Волка (який з 29-ма голами став найкращим бомбардиром чемпіонату).

Того ж року «Рома» дебютувала в Кубку Мітропи. В чвертьфіналі команда перемогла чехословацьку «Славію» (1:1, 2:1)[3]. У першому півфінальному матчі в Римі проти австрійської «Вієнни» Фазанеллі забив однин з голів у цьому матчі, але його команда у підсумку поступилась з рахунком 2:3[4]. У другому поєдинку римський клуб вдруге програв (1:3) і вибув зі змагань.

Ще двічі у складі «Роми» ставав бронзовим призером чемпіонату Італії в 1929 і 1932 роках.

Згодом з 1933 по 1935 рік грав у складі команди «Піза».

В 1935 році перейшов у клуб «Фіорентіна». Виступав з командою в Кубку Мітропи 1935. Забив три голи у ворота угорського «Уйпешта» в матчі-відповіді 1/8 фіналу, що приніс італійцям перемогу з рахунком 4:3[5]. В наступному раунді флорентійський клуб програв чеській «Спарті» (1:7, 3:1)[6]. В чемпіонаті 1935/36 у складі «Фіорентіни» не зумів стати гравцем основи, зігравши лише 5 матчів.

1936 року уклав контракт з клубом «Дженова 1893», у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця. Став володарем Кубка Італії 1937 року (у фіналі не грав), а також бронзовим призером чемпіонату Італії 1938 року.

Протягом 1938—1943 років захищав кольори клубів нижчих дивізіонів«Парма», МАТЕР та «Ала Літторія». Завершив ігрову кар'єру у команді МАТЕР, у складі якої вже виступав раніше. Повернувся до неї 1943 року, захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 1944.

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1941 року, очоливши тренерський штаб римського клубу «Ала Літторія». Досвід тренерської роботи обмежився цим клубом.

Помер 4 квітня 1992 року на 85-му році життя у місті Рим.

• Володар Кубка Італії (1):

«Дженоа»: 1936-1937

• Срібний призер Чемпіон Італії (1):

«Рома»: 1930-1931

• Бронзовий призер Чемпіон Італії (3):

«Рома»: 1928-1929, 1931-1932

«Дженоа»: 1937-1938

• Володар Кубка КОНІ (1):

«Рома»: 1928

• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)
• Профіль на almanaccogiallorosso.it (італ.)