Чепик Василь Прокопович

Народився 1 травня 1924 року в селі Чуйковка Ямпільського району Сумської області в селянській родині. Українець. Навчався в Київському залізничному технікумі. З травня по грудень 1943 року воював з гітлерівцями в партизанському загоні.

У Червоній Армії з січня 1944 року. На фронті під час Німецько-радянської війни з вересня 1944 року.

Автоматник мотострілецького батальйону 19-ї гвардійської механізованої бригади гвардії молодший сержант Василь Чопик 11 лютого 1945 року в бою біля населеного пункту Белилинаец в числі перших увірвався у ворожу траншею і убив шість ворожих солдатів. За мужність і відвагу, проявлені в боях, 5 квітня 1945 року гвардії молодший сержант Чопик Василь Прокопович нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

12 лютого 1945 року при форсуванні річки Одер автоматник мотострілецького батальйону 19-ї гвардійської механізованої бригади В. П. Чепик знищив близько десяти ворожих солдатів і разом з іншими бійцями міцно утримував захоплений плацдарм до підходу основних сил механізованої бригади. За мужність і відвагу, проявлені в боях, 9 травня 1945 року гвардії молодший сержант Чопик Василь Прокопович повторно нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

У боях за населений пункт Кепенік 23 квітня 1945 року гвардії молодший сержант В. П. Чепик підібрався до ворожої самоходої машини і знищив його фаустпатроном. На вулицях столиці ворожої Німеччини — міста Берліна автоматник мотострілецького батальйону 19-ї гвардійської механізованої бригади Василь Чопик під кинджальним вогнем пробився до будинку, де засів противник, і автоматним вогнем знищив дев'ять ворожих солдатів і чотирьох взяв у полон. За мужність і відвагу, проявлені в боях, 6 листопада 1945 року гвардії молодший сержант Чопик Василь Прокопович нагороджений орденом Слави 2-го ступеня.

Наказом міністра оборони України від 8 травня 1993 року № 180 за зразкове виконання завдань командування в боях з німецько-ворожими загарбниками гвардії сержант у відставці Чопик Василь Прокопович перенагражден орденом Слави 1-го ступеня, ставши повним кавалером ордена Слави. Нагорода вручена у грудні 1993 року в Сімферополі.

У 1948 році В. П. Чепик звільнений у запас. У 1950 році закінчив школу профспілкового руху в Москві. У 1961 році приїхав у Крим на будівництво Северокрымского каналу. Жив у місті Сімферополь. До виходу на пенсію працював начальником відділу у тресті «Юждорстрой». Був заступником голови Кримського відділення Українського товариства «Слава», головою секції Героїв Радянського Союзу Сімферополя. Помер у жовтні 2010 року.

Капітан. Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Слави 1-ї, 2-ї і 3-го ступеня, медалями «За звільнення Варшави», «За взяття Кенігсберга», «За взяття Берліна», «За порятунок потопаючих», іншими медалями.

• Кавалери ордена Слави трьох ступенів: Короткий біографічний словник / Пред. ред. колегії Д. С. Сухоруков. — М: Воениздат, 2000. — 703 с. — 10 000 екз. — ISBN 5-203-01883-9.

• Василий Прокофьевич Чепик. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 3 липня 2014.