Червоненко Степан Васильович

Степан Васильович Червоненко (3 [16] вересня 1915(19150916), село Окіп Полтавської губернії, тепер Лубенського району Полтавської області — 11 липня 2003, Москва, Російська Федерація) — український радянський компартійний діяч, дипломат. Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го і 11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1954—1956 р. Член ЦК КПУ в 1956—1960 р. Секретар ЦК КПУ в червні 1956 — жовтні 1959 р. Кандидат у члени Президії ЦК КПУ в грудні 1957 — жовтні 1959 р. Член ЦК КПРС в 1961—1989 р. Кандидат філософських наук (1949).

Червоненко Степан Васильович
 
Народження: 3 (16) вересня 1915 або 3 вересня 1915(1915-09-03)[1]
Окіп, Лубенський район
Смерть: 11 липня 2003(2003-07-11)[2] (87 років)
Москва, Росія
Поховання: Троєкуровське кладовище
Країна: СРСР і Росія
Освіта: Київське вище загальновійськове командне училище
Ступінь: кандидат філософських наук
Партія: КПРС
Нагороди:

Honored Worker of the Diplomatic Service of the Russian Federationd

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1931 році закінчив Жданівську семирічну школу Сенчанського району на Полтавщині.

У 1931—1934 роках — студент історико-економічного факультету Лубенського педагогічного інституту. У 1934—1936 роках — студент економічного факультету Київського державного університету імені Шевченка.

У 1936—1937 роках — референт-економіст, керівник секції Статистичного управління при Держплані Української РСР.

У 1937—1941 роках — вчитель історії і директор Лебединської середньої школи Шполянського району Київської області.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940 році навчався на курсах викладачів основ марксизму-ленінізму при ЦК КП(б)У. У 1941 році працював директором Сенчанської середньої школи Полтавської області.

У 1941—1944 роках — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. Служив рядовим, потім — політичним керівником і заступником командира батальйону з політичної роботи на Центральному, Воронезькому, Степовому, 2-му Українському фронтах. Був важко поранений. З листопада 1943 року до липня 1944 перебував на лікуванні.

У серпні 1944 — 1948 року — старший викладач основ марксизму-ленінізму, завідувач кафедри марксизму-ленінізму і заступник директора Черкаського вчительського інституту.

У 1949 році закінчив курси дисертантів при Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б).

У 1949—1951 роках — керівник лекторської групи відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У. У 1951—1956 роках — завідувач відділу науки і вищих навчальних закладів ЦК КПУ, завідувач відділу науки і культури ЦК КПУ.

У червні 1956 — жовтні 1959 року — секретар ЦК КПУ з питань ідеологічної роботи.

У жовтні 1959 — квітні 1965 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Китайській Народній Республіці.

У квітні 1965 — квітні 1973 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Чехословацькій Соціалістичній Республіці.

У травні 1973 — січні 1982 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Франції. Одночасно, у липні 1973 — березні 1974 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Малагасійській Республіці.

У грудні 1982 — жовтні 1988 року — завідувач відділу ЦК КПРС по роботі із закордонними кадрами і поїздками за кордон.

У 1988—1993 роках — радник при Міністерстві закордонних справ СРСР — Російської Федерації.

З 1993 року — на пенсії у Москві. Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Нагороди

Література
  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. Munzinger Personen
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.