Червоний курінь смерті

Червоний курінь смерті (офіційна назва — Курінь смерті імені Кошового Івана Сірка [1].) — військова формація Дієвої армії УНР. Курінь був сформований наприкінці листопада 1918 року в Конотопі отаманом Ангелом. Згідно Я. Тинченко курінь офіційно носив назву Чернігівський кінно-гонецький полк[2]. За іншими даними на Чернігівщині з кінця грудня 1918 року діяв кінно-гонецький полк штабу Дієвої армії УНР, яким командував М. Аркас [3].

Євген Ангел, отаман Червоного куреня смерті

Курінь воював проти гетьмана Скоропадського, встановлював владу Директорії в Конотопі, Бахмачі, Прилуках та Ніжині, потім боровся з червоними. Наприкінці січня 1919 року вийшов з армії УНР і діяв самостійно. Після того, як війська УНР залишили Чернігівщину, курінь залишився на положенні партизанського. У кінці квітня 1919 року поблизу села Загреблі Лубенського повіту був розбитий більшовицькими військами і 3 травня 1919 року відступив на правий берег Дніпра, де влився до загону отамана Зеленого.

Після повернення на початку літа 1919 року на Чернігівщину загін став називатися «Лицарське козацтво Лівобережжя»[4], боровся з червоними. Після захоплення Добровольчою армією Чернігівщини перейшов на початку вересня 1919 року на Житомирщину. Вів бої з червоноармійцями між Бердичевом і Козятином. Після загибелі отамана Ангела наприкінці 1919 року фактично перестав існувати.

Отаман Ангел хотів вдягти своїх козаків у червоні жупани, але обмежились довгими понад півметровими червоними шликами з золотими і срібними китицями на шапках.

Примітки
  1. Відозва (Звернення «Куреня смерті» до жителів Чернігівщини). – Віктор Моренець, Віталій Шевченко. Ічнянці в Армії УНР: Штрихи до літопису боротьби українців проти російської окупації у перше десятиріччя після більшовицького перевороту 1917 р. — Чернігів, 2013. — С. 212.
  2. Тинченко Я. «Армии Украины 1917—1920 гг.» — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.
  3. Микола Миколайович Аркас (1880 – 1938 рр.).
  4. Горячечное «повстанческое» лето 1919 года. – Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. Глава 12.

Література
  • Тинченко Я. «Армии Украины 1917—1920 гг.» — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.