Червонописький Сергій Васильович

Сергі́й Васи́льович Червонопи́ський (*6 липня 1957, Черкаси) — радянський військовик, український політичний і громадський діяч, генерал-лейтенант (14.02.2014). Герой України (2012).

Червонописький Сергій Васильович
Народився 6 липня 1957(1957-07-06) (64 роки)
Черкаси, Українська РСР,
 СРСР
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність військовий,
громадський та політичний діяч
Відомий завдяки Герой України
Alma mater Національна академія внутрішніх справ України
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989
Членство Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада Народний депутат України[1]
Військове звання  Генерал-лейтенант
Партія КПРС
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Данила Галицького
«Хрест Слави» (МВС України)
Нагрудний знак «Слава і честь»
Орден Дружби
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Іменна вогнепальна зброя
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Народний депутат України
5-го скликання
Соціалістична партія України 25 травня 2006 — 23 листопада 2007

Доктор політології.[2].

Член СПУ (з 2005); ВР України, 1-й заступник голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 07.2006), член фракції СПУ (з 04.2006); голова Укр. спілки ветеранів Афганістану (з 1991); співголова Всеукр. об'єднання «Соціальна справедливість» (з 1997); заступник голови Міжнар. об'єднання «Бойове братство без кордонів» (з 2000); заступник голови Ради Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів СНД (з 1992); почес. президент Нац. ліґи проф. боксу України (з 1997); член Політради СПУ (з 2005); член Політвиконкому СПУ.

Біографія

Народився 6 липня 1957 (м. Черкаси); українець.

Освіта: Рязанське вище повітряно-десантне училище (1978); Національна академія внутрішніх справ (1999), юрист. Докторантура МАУ[2].

Депутат Верховної Ради 5-го скликання з 04.2006 від СПУ, № 5 в списку. На час виборів: Голова Державного комітету України у справах ветеранів, член СПУ.

04.2002 кандидат в народні депутати України від блоку «Єдність», № 4 в списку. На час виборів: Голова Державного комітету України у справах ветеранів, член УПС-СВІЧА. 03.1998 — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Трудова Україна», № 3 в списку. На час виборів: голова Комітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноз. державах при КМ України, член УПС.

1974 — 82 — служба в армії, учасник бойових дій в Афганістані, командир розвідроти, перший комендант Кабульського аеропорту, був поранений, став інвалідом без ніг.

1983 — 91 — зав. відділу, секр., Черкас. МК ЛКСМУ. Один з керівників руху ветеранів афганської війни.

1989 — 91 — народний депутат СРСР від ВЛКСМ, член Комітету ВР СРСР у міжнародних справах, член Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів.

02.1992 — 96 — голова, Комітет ветеранів війни в Афганістані та військових конфліктів в іноземних країнах при Президентові України.

02.1997 — 01.2000 — голова, Комітет у справах ветеранів війни та військових конфліктів в іноз. державах при КМ України.

10 січня 2000 — 27 грудня 05 — Голова, Державний комітет України у справах ветеранів.

З 06.1997 — голова Української партії справедливості (УПС; з 03.2001 — Українська партія справедливості — Союз ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (УПС-СВІЧА).

Голова Міжнародного об'єднання «Бойове братство без кордонів» (1998–2000); голова Укр. партії справедливості — Союзу ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (УПС-СВІЧА) (06.1997 — 2005).

03.1994 — канд. у нар. деп. України, Соснівський виборчий округ № 419, Черкас. обл., висун. тр. кол., 1-й тур — 13.23 %, 2 місце з 20 прет.; 2-й тур — 44.30 %, 1 місце з 2 прет.

Державний службовець 1-го рангу (12.1999). Генерал-майор (02.1999).

Нагороди

Афганська кампанія

Воював у складі 350. полку 103. Вітебської гвардійської повітряно-десантної дивізії.

Нас підняли по тривозі й кинули туди. Поставили задачу захопити летовища Кабула, Баграма. Поприймали участь, так би мовити, у «відновленні влади» Бабрака Кармаля, якого радянські спецслужби привезли і поставили на чолі країни. Я був першим комендантом Кабульського аеропорту. Ну а потім воював, як всі…[2].

Одружений; має сина та дочку. Дружина Наталія

Захоплення: мисливство, рибальство, спорт.

Див. також

Посилання

Примітки
  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. Сергей Червонопиский: «Своих друзей, которые подрывались на минах, мальчикам приходилось собирать по кускам и складывать в два пакета, чтобы по весу одинаковы были»//«Бульвар Гордона», 2009, № 6 (198)
  3. Постанова КМ України № 647 від 7 травня 1998 р. «Про нагородження Червонописького С. В. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  4. Указ Президента України № 172/99 від 15 лютого 1999 року «Про відзначення нагородами України активістів Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»
  5. Указ Президента України № 876/2003 від 22 серпня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
  6. Указ Президента України № 282/97 від 27 березня 1997 року «Про нагородження відзнаками Президента України активних учасників ветеранського руху»
  7. Указ Президента України № 110/2007 від 14 лютого 2007 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»
  8. Указ Президента України № 494/2012 від 24 серпня 2012 року «Про присвоєння С.Червонопиському звання Герой України»
  9. Світлина на сайті УСВА: ,
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.