Національна академія внутрішніх справ

Національна академія внутрішніх справ — перший у системі МВС України вищий навчальний заклад, що посідає чільне місце в системі вишів держави та має широке міжнародне визнання.[1]

Майже сторічна історія її становлення бере свій відлік 11 червня 1921 року із заснування місцевих курсів міліціонерів Харківської губміліції. Саме ця дата вважається днем народження нинішньої Національної академії внутрішніх справ.[1]

Рік потому на базі колишніх Курсів створено Школу старшого командного складу робітничо-селянської міліції УСРР, а рішенням РНК УСРР від 25 грудня 1922 року Школу було реорганізовано з прийняттям на державне забезпечення. Після вжиття необхідних організаційних заходів 23 жовтня 1923 року заклад перейменовано на Всеукраїнську школу міліції і кримінального розшуку. Новостворена освітня установа набула статусу республіканської і почала готувати старший командний склад для органів міліції усієї України.[1]

У 1925 році Всеукраїнську школу передислоковано з Харкова до Києва, де в 1936 році навчальний заклад отримує нову назву — Школа старшого начальницького складу робітничо-селянської міліції імені В. А. Балицького, а ще через рік — Київська школа удосконалення начальницького складу робітничо-селянської міліції. У такому статусі вона проіснувала до літа 1941 року.[1]

Наприкінці Другої світової війни школа відновила свою роботу. Згодом вона зазнала низки реорганізацій і перейменувань.

Визначальною віхою в історії навчального закладу став 1960-й — рік створення Вищої школи МВС УРСР шляхом об'єднання філіалу Вищої школи МВС СРСР і Київської спеціальної середньої школи міліції (з 1968 року навчальний заклад стали іменувати Київською вищою школою МВС СРСР). Саме відтоді почався її розвиток як вищого навчального закладу.[1]

Після проголошення Україною незалежності постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1992 року було створено Українську академію внутрішніх справ із визнанням її головним науковим та навчально-методичним центром у системі відомчих вищих навчальних закладів, а в грудні 1996 року, відповідно до Указу Президента України, новоствореній академії надано статус Національної. Через дев'ять років, у вересні 2005 року, академію перейменовано на Київський національний університет внутрішніх справ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» від 27 серпня 2010 року № 1709-р КНУВС реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ.[2]

Національна академія внутрішніх справ надає освітні послуги з підготовки фахівців ступенів вищої освіти бакалавра та магістра за спеціальностями: «Право», «Правоохоронна діяльність», «Публічне управління та адміністрування» і «Психологія». У профільних інститутах та факультетах на денній і заочній формах навчається понад 15 тис. слухачів, курсантів і студентів. З 2016 року функціонує кафедра військової підготовки офіцерів запасу.

В юридичному ліцеї навчаються діти, чиї батьки — співробітники правоохоронних органів, загинули або зазнали каліцтва під час виконання службових обов'язків, у тому числі в районі проведення антитерористичної операції.

Наші випускники на різних посадах несуть службу в кожному підрозділі МВС України та Національної поліції України, а також працюють в органах прокуратури, юстиції, СБУ, Державної фіскальної служби, Державної пенітенціарної служби, судових органах, в юридичній сфері тощо. Серед них нинішні і колишні керівники центральних органів виконавчої влади, підрозділів правоохоронної та судової системи. Саме Національна академія підготувала перших патрульних поліцейських для Києва та області й успішно продовжує цю діяльність.

Академія є членом Асоціації Європейських поліцейських коледжів, учасником Конференції керівників вищих навчальних закладів поліції країн Центральної та Східної Європи, підтримує робочі зв'язки з міжнародними організаціями, освітніми закладами та поліцейськими установами багатьох країн, забезпечує підготовку персоналу для миротворчих місій ООН.

пам'ятна монета "100 років Національній академії внутрішніх справ"

Особовий склад академії — резерв МВС і надійний партнер столичного гарнізону поліції у забезпеченні публічного порядку та безпеки під час масових заходів у Києві та області.

За підсумками щорічних незалежних соціологічних досліджень НАВС підтверджує свій достатньо високий рейтинг − її неодноразово нагороджено авторитетною відзнакою «Софія Київська» та визнано кращим вищим навчальним закладом у правоохоронній системі.

Таким чином, поступово зміцнюючи свій потенціал відповідно до вимог МВС України, академія нині розвивається у всі напрямах інноваційної освітньої діяльності та зарекомендувала себе як провідний науковий і методичний центр, базовий заклад для підготовки нової генерації правоохоронців.

18 травня 2021 Національний банк України ввів в обіг пам'ятну монету "100 років Національній академії внутрішніх справ" номіналом 2 гривні.[3]

• Навчально-наукові інститути
  • Навчально-науковий інститут № 1 (вул. Народного Ополчення, 9)
  • Навчально-науковий інститут № 2 (вул. Генерала Карбишева, 3)
  • Навчально-науковий інститут № 3 (вул. Колекторна, 4)
  • Навчально-науковий інститут заочного та дистанційного навчання
• Інститути та факультети
  • Інститут післядипломної освіти
  • Інститут кримінально-виконавчої служби
  • Прикарпатський факультет (м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, 3)
• Інші навчальні підрозділи
  • Юридичний ліцей ім. Ярослава Кондратьєва
  • Навчально-тренувальне відділення домедичної підготовки
  • Навчально-практичний центр курсової спеціальної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері піротехнічних виробів
• Загальноакадемічні кафедри
• Відділи
• Інші підрозділи
• Докторантура та аспірантура[4]

1. Полковник внутрішньої служби Самойленко Андрій Веніамінович (1958—1960)
2. Полковник внутрішньої служби Стеценко Віктор Спиридонович (1960—1962)
3. Генерал внутрішньої служби Бровкін Олексій Миколайович (1962—1967)
4. Генерал-майор міліції Дегтярьов Іван Леонтійович (1967—1980)
5. Генерал-лейтенант міліції Захаров Віталій Федорович (1980—1983)
6. Генерал-майор міліції Снєжинський Велеонін Мар'янович (1983—1992)

1. Генерал-полковник міліції Розенко Віталій Іванович (1992—1994)
2. Генерал-полковник міліції Кондратьєв Ярослав Юрійович (1994—2005)
3. Генерал-лейтенант міліції Моісеєв Євген Миколайович (2005—2010)
4. Генерал-лейтенант міліції Коваленко Валентин Васильович (04.2010-2014)
5. Генерал поліції другого рангу Чернєй Володимир Васильович (2014-)

У НАВС функціонують шість спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій на здобуття ступенів вищої освіти доктора наук та доктора філософії, відкритих за дев'ятьма науковими спеціальностями[5]. Сформувалися та успішно розвиваються наукові школи з проблем українського конституціоналізму, теоретичних основ забезпечення прав і свобод людини, адміністративного права і процесу, цивільного та господарського права, кримінального права, кримінального процесу та криміналістики, кримінології та кримінально-виконавчого права, філософії права та юридичної психології, теорії та практики оперативно-розшукової діяльності, поліцеїстики тощо. Акцентовано увагу й на сучасних напрямах досліджень з юридичної компаративістики, кримінологічної віктимології, економічної безпеки, психологічної реабілітації, запровадження поліграфних технологій та ін. Низку досліджень підтверджено державними патентами на винаходи і відзначено державними преміями. Академія розвиває власні наукові школи, які відомі не тільки в Україні, але й поза її межами, серед яких наукові школи Удалової Л. Д., Карпова Н. С., Горбачевського В. Я.,Письменного Д. П., Смітієнко З. Д., Азарова Ю. І.[6]

• Спеціальний миротворчий центр Національної академії внутрішніх справ

• Офіційний сайт
• Київський інститут внутрішніх справ // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Національна академія внутрішніх справ України // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Національний університет внутрішніх справ // Юридична енциклопедія