Череха клепарівська

Череха клепарівська була виведена та спочатку вирощена в історичній місцевості Клепарів, зараз у Шевченківському районі міста Львова. Мешканці Клепарова займалися городництвом і садівництвом і місцевість славилася своїми садами й виноградниками.

Батьки невідомі, але це напевно сорт вишні звичайної — типу гріоти, або морелі, в яких плоди темно-червоні, майже чорні, кисло-солодкого смаку, із забарвленим соком. Гріоти відрізняються від вишні типу аморелей, де сік не забарвлений, плоди світло-рожеві, не дуже кислі.

Одне джерело стверджує, що Череха клепарівська є гібридом вишні звичайної (Prunus cerasus) і черешні (Prunus avium).[1]

1555 року у Львові було видано указ, який зобов'язував оберігати цей сорт дерева і заохочував його культивування.[1] Цей сорт став дуже популярний у XVIII і XIX століттях, а його вирощування поширилося на інші частини Європи, Сполучених Штатів,[2] та Австралії.[3]

Перший науковий опис цього сорту дерева був опублікований у 1792 році Йоганном Крафтом в його «Pomona Austriaca».[4] Перша згадка черех в англійській літературі під назвою ‘Griotte de Kleparow’ відома з 1831 р.[5] З того часу воно стало найбільш вживаною назвою цього сорту в міжнародній ботанічній і помологічній літературі.

В Україні вирощування черехи було занедбано в 1930-х роках і, ймовірно, цей сорт тут зник. До кінця 20 століття у всьому світі число вишневих сортів було різко скорочено, і цей сорт або цілковито зник, або не вирощується комерційно, хоча і є деякий інтерес до його збереження у Франції в товаристві збереження і вирощування старих традиційних фруктових дерев.[6]

Варіація плодів 'Griotte de Kleparow'. Плід ліворуч є типовішої форми. (Ілюстрація з Illustriertes Handbuch der Obstkunde, 1875). Ілюстрація плоду праворуч з Dictionnaire de Pomologie, 1877.

Характеристики ‘Griotte de Kleparow’ були описані в ряді документів:[2][10][11]

Дерево: Високе, велике, продуктивне. Гілки довгі, тонкі, звисаючі, світло-зелені з червоним відтінком, перидерма при основі світла.

Листя: літнє листя світло-зеленого кольору з червоним відтінком. Велике листя, овальне і розширене, сильно зубчасте, з довгим гострим кінцем, увігнуте вздовж центральної жилки; на міцних і коротких стеблах, що є яскраво-червоні і не мають залоз. Прилистки середньої довжини, злегка видовжені в основі, сильно зубчасті. В період плодоношення листя набагато більше, має короткий кінець, зморщене при основі, і більш яскраво-зелене.

Квітки: середнього, швидше малого розміру. Еліптично-округлі, увігнуті пелюстки, що частково перекривають одна одну. Чашечка коротка, досить велика, майже гостра. Має виразні червоні переділки і міцні, короткі квітконіжки.

Плоди: середнього розміру, як правило, ростуть парами, округло-серцеподібні з округлої-сплющеної сторони, часто стиснуті; шов дрібний, часто лінія. Стебло довге, тонке, вставлене в широку і глибоку порожнину. Жорстка шкіра, що не віділяється від м'якоті, блискуча, темно-коричнево-червона, темно-чорна при дозріванні. Стебло довжиною 50 мм. Плоди дозрівають в кінці липня.

М'якоть: ніжна, волокниста, від світлого до темного кольору, соковита, з багатим, солодким і суб-кислим смаком, ароматна, якість середня.

Кісточка: невелика, пихата, майже сферична.

Розмноження: сорт можна виростити з насіння.

Цей сорт став популярним в Європі для столового вжитку (десерту) і для виготовлення вишневого соку.[12]

У Німеччині в 1824 році, Ліпполд Боуманн описав цей сорт отак:

Дуже помітна вишня з соком темно-коричневого кольору, з терміном дозрівання в серпні, так само хороша для варення, як і для вишневого соку. Дерево стає дуже велике, і дуже плодюче, оскільки плодить щорічно і рясно і не страждає від морозу.[13]

У Сполучених Штатах, 1837 р. розсадницький каталог пропонував вирощені черехи на продаж за $ 0,75 до $ 1,00 кожна, і описував їх так: «середнього росту, компактної і сферичної форми; яка витримує суворий північний клімат». Також заявлялося, що сорт був «найшанованішим за якість» і «найкращий для пирогів, вина та варення».[2] У Великій Британії, в 1842 р. сорт був вказаний як один з 61 вишневих різновидів «гідних для вирощування» і який є корисним для столу (десерту).[14]

Сорт має багато синонімів в ботанічній і помологічній літературі. Деякі синонімі включають в себе:

• Череха клепарівська[15]
• Griotte de Kleparow[5]
• Prunus caproniana Schübl. var. kleparoviensis Zaw.[16]
• Belle de Kleparow[17]
• Belle Polonaise[18]
• Bonne Polonaise[13]
• Cerise de Kleparow[18]
• Czerecha kleparowska
• Griotte Kleparite[11]
• Kleparovka[18]
• Kleparovoska[11]
• Kleparower Süssweichsel[12]
• Kleparower Weichsel[14]
• Kleparower[13]
• Kleparowska[19]
• Pohlnische Weichsel[4]
• Polnische grosse Weichsel[4]
• Polnische Kirsche[11]
• Polnische Weichsel[18]
• Ratafia polonica[18]

• «Quelques cerises du „Montbéliard“ et du Doubs (20 variétés)» Фотографія 'Griotte de Kleparow' (Belle Polonaise) та інших рідкісних сортів вишні. (фр.)