Черешня

Листя коротко загострене, еліптично-яйцеподібне, пилчасте, злегка зморщене; черешки з двома залозками в основі платівки, довжиною до 16 см.

Білі квіти у суцвітті. Чашолистків та пелюстків по п'яти, тичинок — багато, маточка одна. Черешня - типова перехреснозапильна культура, тому для якісного врожаю потрібно поруч садити кілька різних сортів і забезпечувати їх комахами-запилювачами: бджолами. Цвіте у квітні — травні, за сприятливих погодних умов може бути гарним медоносом для весняного розвитку бджолиних сімей. Медопродуктивність садів становить до 30 кг/га.[1]

Плід — солодка, куляста або злегка серцеподібна чорна, жовта або червона кістянка, у дикорослих дрібніша, ніж у культурних, до 2.5 см в діаметрі. Плоди черешні мають до 17 % цукру та до 1,1 % органічних кислот. Коренева система частіш за все горизонтальна, але за сприятливих умовах можуть виникнути вертикальні корені. Цвіте черешня в кінці березня ― початку квітня, плодоносить з другої половини травня.

Черешня дико росте серед іншого в Україні, в Молдові, на Кавказі. Культивують черешню у всіх частинах світу; в Україні найбільше поширена в південній і центральній частині, у Степу та в південно-західній частині Лісостепу. Особливо поширена черешня на піщаних ґрунтах Мелітопільщини.

В Україні розповсюджені сорти: Скороспілка, Гедельфінгер, Біґаро Дайбера, Одеська чорна, Наполеон, Рожева тощо.

Шкідниками черешні є вишнева муха та вишнева попелиця які можуть завдавати значної шкоди пагону та плодам.

• Вишня звичайна
• Череха клепарівська
• Список видів роду слива

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

• Черешня // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 466. — ISBN 5-88500-055-7.