Черкасов Володимир Юрійович

Володи́мир Ю́рійович Черка́сов (Псевдо: «Чірік»[1]; 3 червня 1989(19890603), Ольгопіль — 24 липня 2014, м. Первомайськ, Луганська область) — сержант, старший розвідник-снайпер 140-го центру спеціального призначення Збройних сил України.

Черкасов Володимир Юрійович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 3 червня 1989(1989-06-03)
с. Ольгопіль
Вінницька область
Смерть 24 липня 2014(2014-07-24) (25 років)
м. Первомайськ, Луганська область, Україна
Поховання Теплицький район
Псевдо Чірік
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Війська спецпризначення
Формування
 140 ЦСпП
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
 Черкасов Володимир Юрійович у Вікісховищі

Життєпис
Володимир Черкасов, 2013 р.

Народився Володимир Черкасов у селі Ольгопіль Чечельницького району, був єдиною дитиною у батьків. По закінченні Вінницького вищого професійного училища проходив контрактну службу в Хмельницькому, у 8-у окремий полк спеціального призначення, звідти направлений воювати до східних областей України.

Обставини загибелі

Загинув 24 липня 2014 року коли КАМАЗ, на якому їхали спецпризначенці, потрапив під перехресний вогонь із засідки поблизу міста Первомайськ. Разом з Володимиром загинули сержант Василь Кобернюк, сержант Андрій Чабан та солдат Тарас Якимчук.

У Володимира Черкасова в селі Гуменне лишилася мати — Майя Олександрівна, батько — Юрій Володимирович та у Гавришівці — тітка.

Володимир Черкасов похований у селі Кожухівка, звідки родом батьки[2].

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (8 серпня 2014 року; посмертно)[3].

Див. також

Примітки
  1. Як спецназівці зірвали плани бойовиків захопити Попасну
  2. Черкасов Володимир Юрійович загинув в Донецькій області під час обстрілу терористів. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
  3. Указ Президента України

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.