Первомайськ (Луганська область)

Місто Первомайськ розташоване на лівому березі річки Лугань. Відстань до облцентру становить близько 69 км і проходить автошляхом Т 1303 (в народі — «бахмутка»).

Селище Олександрівка, було закладено, коли ці землі було подаровано колишньому військовому Соколову, а також одному з офіцерів Бахмутського гусарського полку Олександру Четчикову царицею Катериною ІІ.

Згодом поряд з'явилися селища Петрівка, Васильївка, Ласточка, Какіївка. У 60-х роках ХІХ ст. на їх території почалася кустарна розробка більш доступних вугільних пластів. Промислова розробка розпочалась у 1872 р. після того, як Петро-Марьївське товариство кам'яновугільної промисловості збудувало першу копальню. Вона розширилася до 5 шахт: «Марія», «Наклонна», «Волков», «Касаткін», «Ернест». Шахту «Марія» пізніше було перейменовано на «Марія-Глибока» (вона була однією з найглибших шахт початку XX ст.) — це зумовило появу неофіційної назви одного з районів міста — «Глибока». За радянських часів шахту перейменували у ім. Менжинського, з 2000-х років вона має назву «Інтерінвест-вугілля» і є поряд з теперішнім ПЕМЗ ім. К. Маркса одним з найдавніших підприємств міста.

Наприкінці ХІХ-го — початку ХХ ст. промисловість на території сучасного Первомайська включала 10 шахт, які видобували 34 млн пудів вугілля на рік (1912), чавунно-механічний завод (теперішній електромеханічний), механічні майстерні, 2 електростанції, крейдяний кар'єр, 80 коксових пічей потужністю 500 пудів кожна. Більшість шахт входили до складу «Товариства Петро-Мар'ївських і Варваропільських об'єднаних кам'яновугільних копалень», а робочі селища стали називатися Петромар'ївка. Крім вказаних були ще копальні Данілова і Глазунова.

У березні 1920 р. селище Петро-Мар'їївка було перейменоване у Первомайськ, а у 1938 р., у зв'язку з ростом населення Первомайськ отримав статус міста.

Первомайськ є батьківщиною вугільного комбайну. Велику роль в механізації шахтарської праці відіграли винахідники Бахмутський О.І та Чихачов М. А.. У 1941 — 1942 роках Первомайськ протягом восьми місяців знаходився у прифронтовій зоні. 16 листопада 1941 року німецькі війська прорвалися на західну частину міста, але були відкинуті контратакою радянських частин, до складу яких входило багато мешканців Первомайська. Після цього лінія фронту пролягала між Первомайськом і Попасною до липня 1942 року, коли місто було захоплене німецькими військами на початку їх наступу у сталінградському напрямку. Місто залишалося окупованим до наступного року. Всього на фронтах ВВВ у складі радянських військ воювали біля трьох тисяч первомайців. Звання Героя Радянського Союзу отримали мешканці міста: Н. П. Лопач, Н. Ф. Федоричев, Н. Д. Міоков, П. О. Болото, А. І. Черкасов, В. Н. Зінченко, І. Д. Чернопятко.[4] У післявоєнні роки Первомайськ отримав статус міста обласного значення, згодом його втратив (з поверненням до Попаснянського району) і дещо пізніше отримав знов. Найбільш інтенсивний розвиток міста припав на кінець 70-х — 80-ті роки XX ст..[5] Важко пройшли для міста перші роки Незалежності. Було закрито і зруйновано місцевий завод залізобетонних виробів, закрито дві шахти у м. Золотому Первомайської міськради і кілька інфраструктурних об'єктів, зростали безробіття, затримка соціальних виплат, спостерігався спалах кримінагенної обстановки.

У останній третині ХХ ст. населення у Первомайську постійно зростало — з 43,7 тис. осіб у 1959 р. до 51 тис. осіб у 1989 р. і 52 тис. осіб у 1991 р.

Сучасний стан (01.01.2011): 38801 (міськрада — 71149). За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в населенні міста були присутні такі етнічні групи: українці — 65,9 %, росіяни — 27,3 %, білоруси — 1,1 %. Серед інших етносів представлені роми (цигани), молдавани, татари, євреї, мордва (мокша та ерзя), є люди з німецьким та якутським корінням.

• Філія Донбаського державно-технічного університету
• Філія Харківського інституту управління
• Первомайський індустріально-педагогічний технікум
• Професійний гірничий ліцей ім. Бахмутского
• Первомайська філія Стахановського медичного училища
• Професійний ліцей

21 школа, 3 школи естетичного виховання.

Технікум випускає молодших спеціалістів за наступними професіями: майстер виробничого навчання, кухар —кондитер, товарознавець, продавець, бухгалтер, оператор комп'ютерного набору. Ліцеї готують учнів за робочим фахом: електрогазозварник, маляр — штукатур, кухар, перукар та декільком іншим, у тому числі гірничим (ім. Бахмутського) та медичним (мед.училище).

У місті розміщено дві багатопрофільні лікарні (ще по одній лікарні — у Золотому та Гірському), пологовий будинок, міська поліклініка (ще одна — у смт. Тошківка), окрема дитяча поліклініка, шкіряно-венерологічний диспансер, станція переливання крові, перинатальний центр зі стаціонаром ІІ рівня, станції швидкої та первинної медичної допомоги, комунальна та декілька приватних стоматологій.[11] . Кадри значною мірою комплектуються за рахунок місцевого медичного училища. У місті існує розвинена мережа аптек, у тому числі цілодобова.

У місті функціонує кіноконцертний зал «Зоря»[12], частково виконують свої функції ДК ім. Крупської та Сокологоровський, працюють клуби при підприємствах міста (ПЕМЗ ім К. Маркса, взуттєвої фабрики). Великі та популярні в радянську добу клуби ім. Коваленко та «Спартак» було закрито та (частково або повністю) зруйновано у 90-ті роки XX ст.. Клуби у передмістях Первомайська (м. Гірське, Золоте) продовжують працювати. Молодими талантами займається Первомайська міська школа мистецтв[13], яка має музичний та образотворчий напрямки, різноманітні дитячо-юнацькі секції працюють у міському центрі позашкільної освіти. Працює міська бібліотека, поділена на дитячий та «дорослий» зали[14]. У місті займаються декілька молодіжних музичних колективів, переважно у рок (як «Авалон»[15]) та реп — жанрах. З певною періодичністю в місті проходять як пожанрові, так і різнопланові музичні концерти та фестивалі. Підтримкою місцевої самодіяльності традиційно опікуються ПЕМЗ ім. К. Маркса, Первомайський професійний ліцей та Первомайський індустріально-педагогічний технікум . Головним спортивним осередком міста є палац спорту «Юність»[16]. Первомайськвугілля має власну футбольну команду, яка грає у чемпіонаті області — «Золоте-Алмаз»[17].

Шахти:

• Шахта «Золоте» ДХК Первомайськвугілля
• Шахта «Гірська» ДХК Первомайськвугілля
• Шахта «Карбоніт» ДХК Первомайськвугілля
• Шахта «Тошківська» ДХК Первомайсквуголь
• Шахта «Первомайська» ДХК Первомайськвугілля
• Шахта «Інтерінвестуголь» ММК ім. Ілліча (колишня Шахта імені В. Р. Менжинського)

Заводи:

• ЗАТ «Первомайський механічний завод»
• ВАТ «Первомайський електромеханічний завод ім. Карла Маркса»
• ДВАТ «Ремонтно-механічний завод» ДХК Первомайськвугілля

Інші підприємства:

• ПАТ «Первомайське шахтопроходське управління по бурінню стволів і свердловин»
• ДВАТ «Первомайське шахтобудівне управління» ДХК Первомайськвугілля
• Групова збагачувальна фабрика “Михайлівська”
• Первомайська взуттєва фабрика («Салама»)
• Первомайський хлібозавод

ПЕМЗ ім. К. Маркса та «Салама» експортують великий асортимент своєї продукції у декілька країн світу, у тому числі — далекого зарубіжжя.[18]

У місті розташовані супермаркет («Абсолют»)[19], торговельний центр «МанежЪ»[20], декілька оптових баз, велика кількість магазинів різноманітного спрямування, перукарень, кафе, барів, автозаправних станцій, тощо. Ресторани — «Рублёвка» (рос.)[21] i «Фаворит».

В Первомайську розташовані відділення та філії банків: «Ощадбанк», «Промінвестбанк», «Райффайзен Банк Аваль», «Надра-банк», «Приватбанк», «Креді Агріколь Банк».

Залізнична станція Первомайськ (стара назва — Варваропілля) до 2014 року обслуговувала рейси близького

Залізнична станція Первомайськ, 2014 р.

та дальнього сполучення, у тому числі напрямки на Київ, Харків, Луганськ, Санкт-Петербург і Москву, Дебальцеве, Попасну, тощо[22] .

Автодорожні шляхи пов'язують Первомайськ: На заході — з Попасною (через неї — на Бахмут і далі) На південному сході — з Ірміно (через нього — Стаханов, Брянка, Алчевськ, Перевальськ та ін.). На північ — Лисичансько — Сєвєродонецький напрямок через передмістя Первомайська: Золоте, Гірське, біля Тошківки. Від цього напрямку у м. Золоте відгалужується дорога у напрямку Луганська. На південь — смт Калинове Попаснянського району. Приміські автобуси відправляються переважно з Манежної площі, більшість рейсів (в тому числі на Бердянськ, Донецьк, Харків, Луганськ, Артемівськ, Слов'янськ, Красний Луч, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Алчевськ, Стаханов, Попасну, Кіровськ та інші) — з Первомайської автостанції[23] .

Відомі люди, які народилися в місті, або проживали у ньому протягом тривалого часу. Літературні діячі:

• Горбатов Борис Леонтійович — письменник (переважно російськомовний) радянських часів, найбільш відомий за романом про Німецько-радянську війну «Непокорённые»(рос.)(укр. «Нескорені»). На його честь названі одна з вулиць міста та Первомайсько-Попаснянська літературна спілка.
• Меркур'єв Валентин Михайлович — поет, письменник, член Національної спілки письменників України[24], автор книги про Первомайськ.
• Тютюнник Микола Григорович — поет, письменник, журналіст, перекладач. Член Національної спілки письменників України. Голова Первомайсько-Попаснянської спілки письменників ім. Б. Горбатова, лауреат літературної премії ім. Василя Симоненка[25] . Кореспондент газети (заснованої в Первомайську, нині — обласної) «Вісті регіону».

Спортсмени:

• Береш Олександр Михайлович — український гімнаст, двічі призер Сіднейської Олімпіади 2000-го року, вихованець первомайської спортивної школи «Юність».

Інженери-винахідники:

• Бахмутський Олексій Іванович, на честь якого названа одна з вулиць міста й гірничий ліцей, та Чихачов Микола Абрамович, ім'я якого носять вулиця i центральний парк — винахідники першого вугільного комбайну.

Військові:

• Авраменко Максим Олегович (* 1988) — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни.
• Зінченко Валентин Миколайович — військовий льотчик, учасник Німецько-радянської війни, герой Радянського Союзу.

Найбільш відомим з очільників міста є Мозальов Василь Петрович, який керував Первомайською міською радою в останні роки радянської влади, а також був міським головою Первомайська у 2002 — 2011 р.р..

• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.