Чернишов Віталій Олександрович

Віта́лій Олекса́ндрович Чернишо́в (нар. 30 листопада 1972, Куп'янськ, СРСР) — український футболіст, футзаліст і тренер, майстер спорту міжнародного класу[2].

Віталій Чернишов
Особисті дані
Повне ім'я Віталій Олександрович Чернишов
Народження 30 листопада 1972(1972-11-30) (49 років)
  Куп'янськ, Харківська область, СРСР
Зріст 184 см[1]
Вага 72 кг
Громадянство  Україна
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1993—1994 «Металург» (Куп'янськ) 21(0)
1995—1996 Шабаб Аль-Сахель ?(?)
1996 Оскіл (Куп'янськ) 11(0)
Професіональні клуби (футзал)
РокиКлубІгри (голи)
1994 «Інга» (Харків) ?(?)
1994 «Рита» (Харків) ?(?)
1995 «Гірник» (Красногорівка) ?(?)
1997 «ЕХО» (Харків) 11(5)
1997—2002 «Інтеркас» (Київ) ?(?)
1999—2001 → «Інтеркас-2» (Київ) 3(5)
2002—2007 «Універ-ЕХО» (Харків) ?(?)
2005—2007 → «Локомотив» (Харків) 2(1)
2007—2008 «Локомотив» (Харків) ?(?)
2011—2013 «Моноліт» (Харків) 5(2)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1994, 2000 Студ. збірна України (футз.) ?(5)
2000—2001 Збірна України (футз.) ?(?)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2011—2014 «Моноліт» (Харків)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Біографія

Почав займатися футболом у ДЮСШ Куп'янська, після чого грав за «Металург» (Куп'янськ) в чемпіонаті України з футболу серед аматорів. Паралельно грав у футзал в команді Харківського національного медичного університету. Після товариської гри між командами ХНМУ і «Інга» його запрошений до складу останньої. Зігравши в «Інзі» усе друге коло чемпіонату сезону 1993/1994, перейшов в іншу харківську команду «Рита», у якій також пробув півроку. Друге коло чемпіонату 1994/1995 відіграв в красногорівському «Гірнику», перед тим закінчивши свої виступи у футболці «Металурга». Після закінчення сезону «Гірнику» припинив своє існування і Чернишов поїхав закордон, прийнявши пропозицію ліванського футбольного клубу «Шабаб Аль-Сахель». Там він пробув рік, але через загрозу війни повернувся на Батьківщину у футбольний клубу «Оскіл», який виступав у другій лізі (група Б). Відігравши в команді півроку, остаточно зав'язав з великим футболом і зосередився на футзалі.

Друге коло чемпіонату 1996/1997 провів у харківському «ЕХО» і після цього перейшов в стан одного з грандів вітчизняного футзалу - київського «Інтеркасу», в якому провів свої найкращі роки. У Києві Віталій провів 5 сезонів, встигнувши зіграти в першому розіграші Кубка УЄФА, а також двічі виграти, як чемпіонат, так і Кубок України. За підсумками сезону 1999/2000 Чернишов потрапив у список 18 найкращих гравців чемпіонату[2].

Перед сезоном 2002/2003 повернувся в «Універ-ЕХО», якому віддав наступні 5 років кар'єри. З сезону 2004/2005 став граючим тренером команди. У 2005 і 2007 роках зіграв по одному матчу за «Локомотив» по праву фарм-клуба[3]. Після того як «Універ-ЕХО» припинив свою участь у чемпіонаті через фінансові труднощі, Віталій Чернишов на постійній основі перейшов в «Локомотив», де провів півтора сезони і покинув клуб наприкінці 2008 року[4].

На початку 2009 року став асистентом головного тренера і головним тренером другої команди харківського «Моноліту». У сезоні 2010/2011 був заявлений як гравець і грав у матчах плей-оф в кінці чемпіонату[5]. У 2011 році у складі команди «Вибор-Монах» (Дніпропетровськ) переміг у чемпіонаті України серед ветеранів віком від 35 років[6].

З 4 липня 2011 року займає посаду головного тренера «Моноліту»[7], вигравши з командою три поспіль Кубка ФК «Універ» - два в 2012 і один у 2013 рр[8]. В сезоні 2013/14 привів команду до срібних нагород у першій лізі чемпіонату України, але після цього «Моноліт» припинила своє існування.

У складі студентської збірної України з футзалу брав участь у двох чемпіонатах світу - 1994 (забив 5 голів) і 2000 (не відзначався) рр[9]. У складі національної збірної України виграв срібну нагороду на чемпіонаті Європи 2001 року. 29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії[10].

Станом на початок сезону 2002/2003 провів у чемпіонаті України 184 матчі, у яких відзначився 98-ма голами, а в Кубку України зіграв 40 матчів і забив 33 голи[11]. У серединi 2020 року почав тренування з аматорською командою "Бардим".

Титули та досягнення

Гравець

Тренер

Примітки
  1. European Futsal Championship. Moscow 22-28 February 2001. Official Programme
  2. Програмка до матчів «Запоріжкокс»-«Уніспорт-Будстар»/«ІнтерКрАЗ». Запоріжжя - 2001
  3. 11 марта состоялись очередные игры первенства Украины среди команд первой лиги. (рос.)
  4. 19 декабря МФК «Локомотив» выставляет на трансфер двух своих игроков (рос.)
  5. Четвертьфинал. Третий матч. Локомотив - Монолит - 3:1 (рос.)
  6. Страницы истории футзала в Украине (рос.)
  7. Виталий Чернышев возглавил Монолит (рос.)
  8. МФК Монолит - обладатель XXIII кубка ФК Универ! Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine. (рос.)
  9. Журнал «Футбол 5х5», №27 (44), 27 серпня 2010
  10. Ветераны футзала Украины и России разошлись миром (рос.)
  11. Програмка до матчів Україна-Росія і «Шахтар»-«Норільський нікель», березень 2003 року
  12. Арсенюк Олександр. Із Німа з перемогою // Газета «Український футбол». — 1997. — Вип. 24 (295) (липень). — С. 6.
  13. Монолит -серебрянный призер Кубка Донбасса-2012[недоступне посилання з серпня 2019] (рос.)
  14. Стали известны призеры Кубка Донбасса 2013[недоступне посилання з серпня 2019] (рос.)
  15. Монолит - бронзовый призер Кубка Освобождения 2012[недоступне посилання з серпня 2019] (рос.)
  16. Перша Ліга підвела підсумки сезону
  17. Виталий Чернышев признан лучшим тренером завершившегося областного первенства[недоступне посилання з серпня 2019] (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.