Чечено-Інгуська автономна область

Чечено-Інгуська автономна область (Чечено-Інгуська АО) — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР, що існувала 15 січня 1934 — 5 грудня 1936.

Нохч-ГІалгІайн AО
Чечено-Ингушская AО
Чечено-Інгуська автономна область
↓ 1934–1936
Столиця Грозний
Форма правління Автономна область СРСР
Історичний період Інтербелум
 - Об'єднання Чеченської АО та Інгуської АО 15 січня 1934
 - Зміна статусу на Чечено-Інгуську АРСР 5 грудня 1936
Попередник		Наступник
Чеченська автономна область
Інгуська автономна область
Чечено-Інгуська АРСР
Сьогодні є частиною Росія

Адміністративний центр — місто Грозний.

Історія

Чечено-Інгуська автономна область була утворена 15 січня 1934 в результаті об'єднання Чеченської АО з Інгуською АО в одну автономну область у складі Північно-Кавказького краю.

З прийняттям нової сталінської конституції 5 грудня 1936 Чечено-Інгуська АО перетворена у Чечено-Інгуську АРСР і виділена зі складу Орджонікідзевського краю[1].

Адміністративний поділ[2]

В результаті об'єднання Чеченської та Інгуської автономних областей до складу Чечено-Інгуської АО увійшло 16 районів: Ачалуцький (Пседахський) (сел. Середні Ачалуки), Веденський, Галанчозький, Галашкинський, Гудермеський, Ітум-Калинський, Надтеречний (сел. Нижній Наур), Назрановський, Ножай-Юртивський, Петропавлівський, Пригородний (м Орджонікідзе), Сунженський (ст-ця Слепцовська), Урус-Мартановський, Шалінський, Шаро-Чеберлоївський (с. Дай), Шатоївський.

1 серпня 1934 ВЦВК ухвалив «ліквідувати Петропавлівський район, Чечено-Інгуської автономної області, утворити в Чечено-Інгуській автономній області новий Грозненський район з центром у місті Грозний»[3]

23 січня 1935 Шаро-Чеберлоївський район розділений на Шаройський і Чеберлоївський (с. Шаро-Аргун) райони, утворені Ачхой-Мартановський, Курчалоївський, Малгобецький, Пседахський, Саясанівський, Старо-Юртівський райони.

20 квітня 1935 утворено Старо-Атагинський район.

20 червня 1936 центр Пригородного району перенесено з міста Орджонікідзе, що не входив до складу області, в с. Базоркіне.

Таким чином на 20 червня 1936 до складу області входило 1 місто обласного підпорядкування

і 24 райони:

  1. Ачалуцький — с. Середні Ачалуки
  2. Ачхой-Мартановський — с. Ачхой-Мартан
  3. Веденський — с. Ведено
  4. Галанчожський — с. Галанчож
  5. Галашкинський — с. Галашки
  6. Грозненський — м. Грозний
  7. Гудермеський — с. Гудермес
  8. Ітум-Калинський — с. Ітум-Кале
  9. Курчалоївський — с. Курчалой
  10. Малгобецький — рп. Малгобек
  11. Надтеречний — с. Нижній Наур
  12. Назрановський — с. Назрань
  13. Ножай-Юртивський — с. Ножай-Юрт
  14. Пригородний — с. Базоркіне
  15. Пседахський — с. Пседах
  16. Саясановський — с. Саясан
  17. Старо-Атагинський — с. Старі Атаги
  18. Старо-Юртивський — с. Толстой-Юрт Старо-Юрт
  19. Сунженський — ст-ця Слепцовська
  20. Урус-Мартановський — с. Урус-Мартан
  21. Чеберлоївський — с. Шаро-Аргун
  22. Шалінський — с. Шалі
  23. Шароївський — с. Шарой
  24. Шатоївський — с. Шатой

Примітки
  1. Краткая справка об административно-территориальных изменениях Ставропольского края за 1920–1992 гг.
  2. Всемирный исторический проект. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 18 травня 2015.
  3. ОБ ОБРАЗОВАНИИ НОВОГО ГРОЗНЕНСКОГО РАЙОНА

Ресурси Інтернету
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.