Чиатура

Існує версія, що назва міста походить від груз. ჭია (чиа), трансліт. мурашка — мурашка та ура — закінчення прикметників в грузинській мові.

Видобування та збагачення марганцевої руди на Чіатурському родовищі, кварцового піску, видобування мармуру; завод силікатної цегли, чайна, швейна фабрики.

Чиатура — центр видобутку марганцю. У 1879 році почалося видобування багатих руд у Чиатурі[1]. Високий вміст металу в руді, сприятливі умови залягання та зручне географічне розташування (близькість до чорноморських портів) надають особливе значення чиатурському марганцю. Рудники Чиатури у 1970-х роках давали чверть всього видобутку марганцю в СРСР[2].

Тривалий час промисловий комплекс (6 шахт та збагачувальне підприємство), що є основним джерелом доходів місцевих жителів, знаходився в запустінні, проте зараз він починає відновлюватися, поступово починають працювати копальні. У листопаді 2006 року уряд Грузії продав марганцевий комбінат АТ «Чиатурмарганец», а також ліцензію на видобування марганцевої руди на 40 років британської компанії «Stemcor» за $20,075 мільйона.

Канатна дорога

Чиатуру недаремно називають «столицею канатних доріг»[3]. Екстремальне географічне розташування міста сприяло створенню в ньому мережі канатних доріг, які з'єднали центр практично з усіма житловими та промисловими районами. Загальна протяжність підвісних канатних доріг склала більше шести кілометрів. Спочатку на ній діяли понад 20 маршрутів. Нині, через 60 років після запуску, працюють лише 15 маршрутів. Незважаючи на похилий вік підвісна канатна дорога залишається найшвидшим та найзручнішим способом пересування по місту. Усі підвісні канатні дороги одновагонні, двоканатні, маятникового типу[4].

Річка Квіріла

З 1967 по 2008 рік діяв міжміський тролейбусний маршрут «Чиатура — Сачхере». Лінія, що проходила серед гір уздовж річки Квіріла, була однією з найбільш мальовничих у СРСР. З самого заснування і до закриття лінії її обслуговували тролейбуси Škoda 9Tr. Після розпаду СРСР, тролейбусна лінія працювала дуже нестабільно, в місті часто вимикали електрику, і тролейбус змушений був простоювати по кілька місяців (також, як і канатні дороги). У 2008 році система була закрита остаточно. Перед закриттям у місто встигли прийти списані у Тбілісі тролейбуси Škoda 14Tr, однак вони ніколи не виходили у Чиатурі на лінію. На даний момент в деяких місцях залишилася контактна мережа та розтяжки, а також списані тролейбуси на території колишнього депо.

• Чиатурський краєзнавчий музей.
• Грузинський чиатурський театр імені Акакія Церетелі

• Печери Джарбелі.
• Середньовічна фортеця.
• Поблизу міста, в селі Кацхі, зберігся унікальний купольний храм Мацховарі (X—XI століття) із залишками розпису. Унікальний він тим, що побудований на вершині 40-метрової скелі, стовпа Кацхі, сходи, які ведуть до нього, називаються «сходами на небеса». Десь 20 років тому в занедбаній церкві оселилися грузинські ченці, які вирішили відродити древнє святилище[5].

• Абашидзе Григол Григорович — радянський грузинський поет.
• Ґоміашвілі Арчіл Михайлович — радянський грузинський артист.
• Беліашвілі Акакій Іонович — радянський грузинський письменник та сценарист.

• Чіатура у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• Библиотека онлайн-словарей (рос.)
• Ліга онлайн (рос.)

Шаблон:Муніципалітет Чиатура