Чикой

Чикой
Річка Чикой на мапі басейну Селенги
50°01′40″ пн. ш. 107°08′47″ сх. д.
Витік Чикоконський хребет[1]
• координати 49°37′41″ пн. ш. 109°56′23″ сх. д.
• висота, м 1800 м[1][2]
Гирло Селенга, за 5 км від селища Новоселенгінська (285 км від гирла Селенги)[1]
• координати 51°03′28″ пн. ш. 106°39′04″ сх. д.
• висота, м 538 м[1][3]
Похил, м/км 1,8 м/км
Басейн Селенга → Байкал → Ангара → Єнісей → Карське море
Країни:  Росія
 Монголія
Прирічкові країни:  Росія
 Монголія
Регіон Забайкальський край
Довжина 769 км[4]
Площа басейну: 46 200 км²[4]
Середньорічний стік 265 м³/с (у гирлі)[5]
Притоки: Menzad, Katantsad, Atsad і Kudarad
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 16030000212116300009089
GeoNames 2028586
 Медіафайли у Вікісховищі

Чико́й (бур. Сγхэ, монг. Цөх) — річка в Забайкальському краї і Бурятії Росії та аймаці Селенге Монголії. Права притока річки Селенги. Належить до водного басейну Карського моря. 2014 року у верхів'ях річці створено Національний парк «Чикой» площею 6 664,68 км².

Географія

Річка бере свій початок на схилах Чикоконського хребта на висоті ~1800 м над рівнем моря. Тече головним чином вздовж південного краю Малханського хребта, територією Забайкальського краю і Бурятії (Росія), а в середній течії — кордоном із Монголією. У нижній частині річка тече в межах Селенгінського середньогір'я, розбивається на рукави, які утворюють протяжні острови. Впадає у річку Селенгу, з правого берега, за 5 км на південь від селища Новоселенгінська (285 км від гирла Селенги).

Вода річки використовуються для зрошення.

Гідрологія

Живлення річки переважно дощове. В травні та липні — серпні повені. Середньорічна витрата води у гирлі — 265 м³/с[5]. Замерзає в кінці жовтня — листопаді, у верхів'ях на перекатах перемерзає повністю; розкривається у квітні — на початку травня.

Високий рівень води тримається з кінця весни до ранньої осені, з травня по жовтень, з двома піками: перший у травні через танення снігу; другий у липні — серпні; через інтенсивні опади літнього мусону, який приходить із Тихого океану. У листопаді рівень річки швидко падає, після чого наступає межень, який триває із листопада по квітень включно і збігається із сильними зимовими морозами, які охоплюють весь цей регіон.

За період спостереження (1942–1997) на станції в селі Грем'яча (Красночикойський район, Забайкальський край) за 385 км від гирла, витрата води становила 106 м³/с[6].

Спостереження за водним режимом річки Чикой також проводилось протягом 59 років (1936–1997) на станції в селищі Поворот (Селенгинський район), розташованої за 22 км від гирла, впадіння її у річку Селенгу.[7] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 274 м³/с для водного басейну 44 700 км², що становить близько 97% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становить — 193 міліметра на рік, що може розглядатися як досить поширена, для річок басейну Селенги.

За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 17,7 м³/с (у березні), що становить менше 2,5% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у серпні місяці та становить — 713 м³/с і вказує на доволі високу амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 2,45 м³/с (у березні 1936 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1 710 м³/с (у червні 1936 року). Що стосується літнього періоду (з травня по жовтень включно), абсолютний мінімальний місячний стік спостерігався у серпні посушливого 1946 року і становив 78,9 м³/с.

Показники середньомісячної витрати води річки: Чикой
за 59 років спостереження 1936-1997 на станції: Поворот (за 22 км від гирла), м³/с:
Джерело: Chikoy At Povorot (англ.). R-ArcticNET. Процитовано 30 червня 2015.

Притоки

Річка Чикой приймає понад сотню приток, довжиною більше 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 11 (від витоку до гирла):[4][8]

Назва притоки Довжина,
(км)		 Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Чикой, (км) Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Чикокон1312 110646
Яситай67543
Аса (Аца)852 15046918,4 (17 км)
Югал56409
Менза (Минчжи)33713 80035789,9 (12 км)
Катанця (Хаданця)1503 33026719 (9 км) (30 в гирлі)
Худер-гол652100215
Кіран (Хіранг-гол)671141,15 (2,5 км)
праві притоки
Жергей871 310594
Урлук54249
Кудара831 130155

Населенні пункти

На берегах річки розташовано кілька десятків населених пунктів (від витоку до гирла): села Семиозерря, Усть-Ямаровка, Склозавод, Черемхове, Афонькіне, Шимбилик, Осинівка, Захарове, Красні Рєчки, Большакове, Бикове, Короткове, Барахоєве, Малоархангельськ, Красний Чикой, Архангельське, Грем'яча, Байхор, Приїск Велика Річка, Котий, Нижній Нарим, Гутай, Жиндо-1, Жиндо-2, Усть-Урлук, Усть-Дунгуй, Анагустай, Цаган-Челутай, Шарагол, Хутор, Велика Кудара, Чикой, Дурени, Курорт Киран, Усть-Киран, Хілгантуй, Підгорне, Дебен, Харлун, Хар'яста, Поворот.

Див. також

Примітки
  1. Річка Чикой на Kosmosnimki.ru. витік, гирло
  2. Аркуш карти M-49-88 руд. Мал. Ашинга. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1985 р. (рос.), квадрат: 18х90
  3. Аркуш карти M-48-34 Гусиноозёорк. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1987 р. Видання 1994 р. (рос.), квадрат: 14х58
  4. Річка Чикой / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  5. Річка Чикой // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  6. Басейн річки Чикой — Станція: Грем'яча
  7. Басейн річки Чикой — Станція: Поворот
  8. Валідатор водних об'єктів річки Чикой. Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine. Процитовано: 2015-06-22 (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.