Чина японська

Багаторічна, трав'яниста рослина. стебла довжиною 50–80 см. Стовбурові столони, повзучі. Листки голі довжиною від 5 до 10 см, перисті з 2–5 парами листочками; листочки злегка м'ясисті, сизо-зелені, еліптичні або оберненояйцевиді, завдовжки 25–33 × 11–18 мм, із сітчастими жилками видимими на обох поверхнях. Кінцеві листочки часто замінюються вусиками. Суцвіття коротші від листя, 2–5-квіткові. Чашечки дзвонові, 9–10(12) мм, голі; зуби нерівні, 5–6 мм завдовжки. Віночок від рожевого до пурпурного, й фіолетово-синього кольору пізніше й крила іноді білі, ≈21 мм. Стручки плоскі й довжиною близько 5 сантиметрів, коричневі або червоно-коричневі при дозріванні. Насіння майже кулясте.

Північна Америка (Гренландія, Канада, США); Азія (Китай, Японія, Корея, Росія); Європа (Німеччина, Польща, Данія, Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Франція, Іспанія); Південна Америка (Аргентина, Чилі).

Типові середовище проживання — піщані або кам'янисті узбережжя та інші прибережні райони.

Квіти запилюються комахами (бджоли і джмелі). Великий природний діапазон пояснюється здатністю насіння залишатися життєздатним, плаваючи у морській воді впродовж п'яти років, що дозволяє насінню дрейфувати майже цілим світом.

Насіння можна вживати в їжу, але, як і багато членів роду воно містить токсини. Листя рослини використовуються в традиційній китайській медицині.

• Germplasm Resources Information Network (GRIN) (англ.)
• Euro+Med Plantbase (англ.)
• Flora of China (англ.)