Чмелівський Віталій Володимирович
Віта́лій Володи́мирович Чмелі́вський (3 жовтня 1982 — 9 жовтня 2014) — солдат Збройних сил України.
| Чмелівський Віталій Володимирович | ||
|---|---|---|
.png.webp){kind=small} Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
3 жовтня 1982 Узин | |
| Смерть |
9 жовтня 2014 (32 роки) (помер від поранень) | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування |
 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg.png.webp){kind=small}
Життєпис
Мобілізований 3 серпня 2014-го, радіотелефоніст, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.
6 жовтня почався мінометний обстріл позицій бригади, екіпаж САУ перебував на позиції. З посиленням обстрілів командир наказав усім покинути машини та ховатися. У бліндаж затрибнуло з півтора десятка бійців. Однак терористи вже до бліндажа пристрілювалися, вийти звідти вдалося не всім. Віктор Пунда — водій-механік САУ Віктора Бойка — теж вибрався, однак швидко повернувся. Пунда та Бойко загинули разом — на зміну мінам полетіли ракети «Граду», одна розірвалась у бліндажі. Віталій Чмелівський зазнав смертельних поранень. 9 жовтня 2014-го помер в харківському госпіталі.
Без Віталія лишились мама, брат.
11 жовтня 2014-го похований в місті Біла Церква, кладовище «Сухий Яр».
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- в жовтні 2015-го у місті Узин відкрито меморіальну дошку випускникам ЗОШ № 1 Миколі Стаднику, Віталію Чмелівському та Дмитру Гурі
Джерела
- Чмелівський Віталій Володимирович
- Небесна Гвардія
- Доля солдата
- Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»