Пунда Віктор Васильович

Віктор Васильович Пунда (16 січня 1965, с. Іванівка Підволочиського району Тернопільської області — 6 жовтня 2014, у Перевальському районі Луганської області) — український військовик, інструктор механіків-водіїв 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве), загинув в ході російсько-української війни.

Віктор Васильович Пунда
 Солдат
Загальна інформація
Народження 16 січня 1965(1965-01-16)
с. Іванівка, Підволочиський район, Тернопільська область, Україна
Смерть 6 жовтня 2014(2014-10-06) (49 років)
Перевальський район, Луганська область, Україна
Поховання Підволочиський район
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Гірська піхота
Формування
 128 ОГПБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

За освітою — електрик, працював у колгоспі, в Тернополі, жив у гуртожитку, на вихідні навідувався додому. Час од часу їздив на заробітки.

У молоді роки у ЗС колишнього СРСР служив у Чехословаччині у бронетанкових військах, спеціальність — механік-водій танків. Був активним учасником Революції Гідності. Добровольцем пішов на передову.

Призваний за мобілізацією.

Загинув зі своїм товаришем Віктором Бойком з Київщини 6 жовтня 2014 під час обстрілу російськими збройними формуваннями в Перевальському районі Луганської області поблизу Дебальцеве. Тоді ж поліг смертю хоробрих Віктор Бойко. Зазнав смертельних поранень та помер 9 жовтня Віталій Чмелівський.

Похований у рідній Іванівці 11 жовтня 2014 року.

Залишилась мати та сестра. Особисте життя не склалося, з дружиною розлучився, дітей не було.

10 жовтня 2014 року у Тернопільській області оголошено Днем жалоби у зв'язку із загибеллю його та Андрія Рави під час виконання службових обов'язків у зоні проведення бойових дій.

Відзнаки

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[1].

Див. також

Примітки
  1. Указ Президента України від 13 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела
  • Смільська, О. Матері не дочекалися ще двох синів / Оксана Смільська // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 39 (15–21 жовт.).
  • Якушко, О. А міг же не їхати… / О. Якушко // Вільне життя плюс. — 2014. — № 84 (17 жовт.). — С. 3 — (Нові втрати).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.