Чорна курка, або Підземні жителі

«Чорна курка, або Підземні жителі» (рос. «Чёрная курица, или Подземные жители») — український радянський художній фільм 1980 року, створений за мотивами однойменної повісті-казки Антонія Погорєльського.

Чорна курка, або Підземні жителі
рос. Чёрная курица, или Подземные жители
Жанр Казка
Режисер Віктор Гресь
Сценарист Тимур Зульфікаров
У головних
ролях		 Віталій Сідлецький
Альберт Філозов
Композитор Олег Каравайчук
Кінокомпанія Київська кіностудія імені Олександра Довженка
Тривалість 70 хв.
Мова російська
Країна СРСР
Рік 1980
IMDb ID 0128120

Сюжет

Незвичайна історія хлопчика Алєксєя Ланського, який потрапляє до Петербурзького пансіону дітей дворянства Росії XVIII століття. Він гостро відчуває там свою самотність. Граючись з курками, що жили у дворі, він особливо прив'язався до Чорнушки. За те, що одного разу він врятував її від кухарки, лагідному мрійнику дозволили потрапити до казки. Щоночі хлопчик, який залишився без батьківської ласки та ніжності, тікає з пекла свого пансіону, де панують дисципліна, грубість та доноси, у чарівний світ — світ, куди дитина втікає від реалій життя. Чорна курка перетворюється на посланця світу мрій та лицарських легенд. Там живе Добро, що тримається на списові казкового принца. Алєксєй та принцеса, що дивовижно схожа на його кохану матінку, знаходяться там під охороною принца. Хлопчику також дається надзвичайний дар до швидкого опанування науками. У цьому він так відзначився, що сама імператриця відправляє до пансіону інспектора — поглянути на диво-учня.

Тема «Чорної курки» — болісне прощання з дитинством, з мрією, через жорстокий дотик реальності, через зраду і спокутування провини. Це пізнання дорослого світу, де немає гармонії, де є добро і зло, де є невблаганність вибору.

Віктор Гресь про фільм: «Дитинство — це те джерело, з якого людина невпинно живить свою душу. У кожному з нас є така внутрішня криниця — туди збирається все, що нас глибоко вражає. Ілюзією є те, ніби ми згадуємо якісь сюжети, перипетії, — ні. Згадуються миті, що або ранили вашу душу, або вразили — болем, радістю, чим завгодно, — і все одно це є благісним для душі».

Особливу увагу привертають до себе майстерні візуальні знахідки та прийоми: використання контрасту як сполучного елемента сну головного героя: переходи в одному кадрі від однієї до іншої пори року, повторення фінальної сцени, швидкоплинність видінь тощо. Декорації пансіону, збудованого художником Левченком на студії Довженка, вражають на екрані не менше, ніж вони вражали тих, хто бачив це на власні очі у павільйоні. Надзвичайно вдале музичне оформлення фільму композитором Олегом Каравайчуком органічно поєднує кришталевий передзвін клавесину (з використанням творів Джованні Перголезі) та математичний ритм маршів.

Фільм зарахований до категорії дитячих фільмів, але через його мистецьку фактуру та високий інтелектуальний запит, за правом може вважатися зверненням до дорослої глядацької аудиторії.

Актори

Знімальна група

Нагороди
  • 1981 — Головний приз XII Московського МКФ у конкурсі фільмів для дітей та юнацтва
  • 1981 — Головний приз ВКФ у Вільнюсі «За найкращий фільм для дітей та юнацтва» і Спеціальний приз Віталію Сідлецькому «За найкращу дитячу роль»
  • 1981 — Спеціальний приз глядацького журі та журі старшокласників «Наймудрішій казці» на Московському ВКФ «Казка»
  • 1982 — Приз журі МКФ у місті Джифоні (Італія)
  • 1982 — Спеціальний приз журі «За якість, багатство постановки і художню довершеність» на Міжнародній зустрічі дебютних фільмів і незалежного кіна ім. Анрі Ланґлуа в Турі (Франція)
  • 1983 — Ґран-прі юних глядачів Міжнародної федерації кіноклубів у Пуатьє (Франція)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.