Чорний гну

Чорний гну, або білохвостий гну (лат. Connochaetes gnou) — вид ссавців із роду гну підродини бубалових родини порожнисторогих.

?
Чорний гну

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Жуйні (Artiodactyla)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Бубалові (Alcelaphinae)
Рід: Гну (Connochaetes)
Вид: C. gnou
Біноміальна назва
Connochaetes gnou
(Zimmermann, 1780)

Посилання
Вікісховище: Connochaetes gnou
EOL: 308530
ITIS: 625078
МСОП: 5228
NCBI: 59528
Fossilworks: 133833

Зовнішній вигляд

Забарвлення чорних гну варіює від темно-коричневого до чорного кольору. У самців забарвлення темніше, ніж у самиць. Влітку забарвлення світліше, ніж взимку. Як і блакитний гну, чорний гну має густу бороду і гриву. Ця грива білого кольору, чорна на кінцях. Борода чорного кольору і тягнеться уздовж нижньої щелепи. Хвіст білого кольору[2].

Ріст дорослих самців сягає 111–121 см, довжина тіла може досягати 2 м. У самок ці розміри трохи менше. Маса тіла рідко перевищує 160–270 кг[2], в середньому становить 180 кг[3].

Парні роги спрямовані спочатку вниз, вперед, а потім вгору, як гачки. Довжина рогів у самців 78 см, у самок трохи менше. Запах присутній під передочними пасмами волосся і на передніх ногах.

Поведінка

Чорні гну тримаються групами до кількох десятків голів. Під час сезонних кочівель утворюють величезні стада, нерідко разом з іншими порожнисторогими. Мешкають на відкритих теренах, порослих травою, чагарниками і рідкісними деревами. Активні вранці та ввечері. Харчуються трав'янистими рослинами.

Розмноження у білохвостого гну позасезонні. Вагітність триває близько 8 місяців, народжуються 1-2 дитинчат. Лактація продовжується до 8 місяців, попри те, що теля вже через тиждень після народження починає харчуватися травою.

Тривалість життя 20 років.

Поширення і чисельність популяції

Чорний гну колись був широко поширений в Південній Африці, де водилися сотні тисяч голів цього виду. До 1930 в результаті безконтрольної полювання і руйнувань місць проживання збереглося всього кілька сотень тварин. Попри те, що загроза вимирання вже минула, це одна з найрідкісніших антилоп Африки.

Примітки
  1. Database entry includes a brief justification of why this species is of least concern.
  2. Жизнь животных / Под ред. С. П. Наумова, А. П. Кузякина. — Москва : Просвещение, 1971. — Т. 6. — С. 501-502. — 300 000 прим.
  3. http://www.krugosvet.ru/enc/nauka_i_tehnika/biologiya/ANTILOPI.html

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.