Чіаурелі Михайло Едишерович
Миха́йло Едише́рович Чіауре́лі (груз. მიხეილ ჭიაურელი; 25 січня (6 лютого) 1894, Тифліс — 31 жовтня 1974, Тбілісі) — радянський кінорежисер, сценарист, актор, продюсер грузинського походження. Народний артист СРСР з 1948 року. Депутат Верховної ради СРСР 1—3-го скликань.
Михайло Чіаурелі | |
---|---|
მიხეილ ჭიაურელი | |
Ім'я при народженні | ოთარ იოსელიანი |
Дата народження | 25 січня (6 лютого) 1894 |
Місце народження | Тифліс |
Дата смерті | 31 жовтня 1974 (80 років) |
Місце смерті | Тбілісі, Грузинська РСР |
Поховання | Дідубійський пантеон і Мтацмінда |
Громадянство | СРСР |
Alma mater | Тбіліська академія мистецтв |
Професія | Режисер, сценарист, актор, продюсер |
Кар'єра | 1921–1974 |
Нагороди | 3 нагороди, одна номінація |
IMDb | ID 0157102 |
Біографія
Михайло Чіаурелі народився 6 лютого 1894 року у Тифлісі. У 1909 році закінчив Тифліське ремісниче училище. У 1916 році закінчив школу живопису і скульптури. У 1921 році брав участь в організації театру Революційної Сатири при Грузинському відділенні РОСТу. З 1922 по 1924 рік жив у Німеччині, де навчався в скульптурних майстернях, після чого, з 1924 по 1926 роки, працював скульптором у Тифлісі. З 1926 по 1928 роки був актором і режисером «Червоного театру» при Пролеткульті. Також у період з 1926 по 1941 роки Чіаурелі був режисером і художнім керівником організованого ним Грузинського театру музичної комедії.
З 1928 року режисер тресту «Держкінопрому Грузії». З 1946 по 1955 був режисером «Мосфільму». З 1955 до 1957 року — режисер Свердловської кіностудії. Викладав у кіноакторській школі при Тбіліській кіностудії. У 1950–1960 роках викладав у ВГІКу, професор (з 1951 року)
Чоловік легендарної драматичної актриси Веріко Анджапарідзе, батько актриси Софіко Чіаурелі, дядько кінорежисера Георгія Данелії.
За спогадами Довженка[1], М. Чіаурелі критикував його у сталінські часи:
- Ты вождю пожалел десять метров пленочки. Ты ни одного эпизода ему не сделал. Пожалел! Не хотел изобразить вождя! Гордость тебя заела, вот и пожинай теперь… ты-ы! Как надо работать в кино? И что твой талант? Тьфу, — вот что твой талант… Ничего он не значит, если ты не умеешь работать… Ты работай, как я: думай, что хочешь, а когда делаешь фильм, разбрасывай по нему то, что любят: тут серпочек, тут молоточек, там звздочка… ,
а також робив підступи проти Довженка як під час діяльності Берії, так і після арешту останнього.
Фільмографія
Режисер
- Баку (1926 рік)
- Перший корнет Стрешньов (1928 рік)
- Саба (1929 рік)
- В останню годину (1929 рік)
- Тут падають камені (1931 рік)
- Останній маскарад (1934 рік)
- Даріко (1936 рік)
- Арсен (1937 рік)
- Велика заграва (1938 рік)
- Георгій Саакадзе (1942 рік)
- Клятва (1946 рік)
- Падіння Берліна (1949 рік)
- Незабутній 1919 рік (1952 рік)
- Велике прощання (1953 рік), документальний фільм
- Подвиг народу (1956 рік), документальний фільм
- Отарова вдова (1958 рік)
- Історія однієї дівчинки (1960 рік)
- Генерали і маргаритки (1963 рік)
- Інші нині часи (1965 рік)
- Співець світанку (1967 рік), мультфільм
- Як миші кота ховали (1969 рік), мультфільм
- Півень-хірург (1970 рік), мультфільм
- Блоха і мурашка (1971 рік), мультфільм
- Глечик олії (1972 рік), мультфільм
- Винахідливий заєць (1973 рік), мультфільм
- Будинок (1974 рік), мультфільм
Сценарист
- Тут падають камені (1931 рік)
- Останній маскарад (1934 рік)
- Арсен (1937 рік)
- Велика заграва (1938 рік)
- Блоха і мурашка (1938 рік), мультфільм
- Клятва (1946 рік)
- Падіння Берліна (1949 рік)
- Незабутній 1919 рік (1952 рік)
- Генерали і маргаритки (1963 рік)
- Інші нині часи (1965 рік)
- Як миші кота ховали (1969 рік), мультфільм
- Півень-хірург (1970 рік), мультфільм
- Блоха і мурашка (1971 рік), мультфільм
- Глечик олії (1972 рік), мультфільм
- Винахідливий заєць (1973 рік), мультфільм
Актор
- Вбивство Генерала Грязнова (1921 рік)
- Фортеця Сурам (1922 рік)
- Зниклі скарби (1924 рік)
- Ціною тисяч (1925 рік)
- Натела (1926 рік)
- Ханума (1926 рік)
Продюсер
- Весілля (1944 рік)
- Малахов курган (1944 рік)
- Клятва (1946 рік)
- Кето і Коте (1948 рік)
- Весняні гості (1949 рік), мультфільм
Нагороди
Кінофестиваль у Карлових Варах
- Кришталевий глобус 1950 року за фільм «Падіння Берліна»
- Кришталевий глобус 1952 року за фільм «Незабутній 1919 рік»
Венеційський кінофестиваль
- Номінація на «Золотого Лева» (1958 рік) за фільм «Отарова вдова»
Примітки
- Довженко без гриму: листи, спогади, архівні знахідки. Упорядники Віра Агеєва, Сергій Тримбач. К., «Комора», 2014, с. 220—221 — ISBN 978-966-97346-8-6