Чімабуе

Чімабуе походив із шляхетного і заможного родового сімейства. Народився він, згідно зі свідченнями Джорджо Вазарі близько 1240 року.

Митець працював у Флоренції та в сусідніх Ассізі та Пізі, а також у Римі.

Помер Чімабуе, імовірно, відразу після 1302 року.

До початку творення Чімабуе живопис у Італії лишався здебільшого в канонах візантійського стилю, а італійські митці раз-у-раз відтворювали застиглі віддавна встановлені типи зображень, додержуючись одних і тих самих прийомів малювання, колористики, фактично нехтуючи спостереженням натури й можливостями вираження чуттєвості і/або власної індивідуальності.

У перших своїх роботах Чімабуе невідступно тримався вироблених традицією канонів — наприклад, ікона Божої Матері, написана для флорентійської церкви Санта-Триніта́. Однак згодом у творах митця старі, віджилі композиції та фігури почали прибирати більш живого й величавого вигляду, а кольори стали свіжішими та вишуканішими, відтак природнішими. Така переміна в творчості Чімабуе викликала загальне захоплення тодішньої публіки.

Наприкінці життя Чімабуе робив мозаїки в апсиді Пізанського собору.

Твори:

• «Мадонна з янголами», (бл. 1280), Лувр;
• «Мадонна на троні з немовлям і святими» (1280-85), Уффіці;
• фрески трансепта і апсиди верхньої церкви Сан-Франческо в Ассізі (бл. 1290);
• мозаїка «Святий Іоанн» в апсиді собору в Пізі (1301-02).

Значення Чімабуе — як передвісника розквіту мистецтва доби Відродження; учнем митця був великий італійський живописець Джотто.

• Петрова О. М. Чімабуе // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с., стор. 329
• Strzygowski, Cimabue und Rom, Wien, 1888 (нім.)

• Чімабуе // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.