Шамо Ігор Наумович
І́гор Нау́мович Шамо́ (21 лютого 1925, Київ, Українська СРР, СРСР — 17 серпня 1982, Київ, Українська РСР, СРСР) — український, радянський композитор. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України. Лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, премії ім. М. Островського. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями. Почесний громадянин міста Києва.[1]
І́гор Нау́мович Шамо́ | |
---|---|
Ім'я при народженні | І́гор Нау́мович Шамо́ |
Народився |
21 лютого 1925 Київ, Українська СРР, СРСР |
Помер |
17 серпня 1982 (57 років) Київ, Українська РСР, СРСР ·рак шлунка |
Поховання | Байкове кладовище |
Громадянство | СРСР |
Діяльність | композитор |
Alma mater | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
Учасник | Друга світова війна |
Жанр | опера |
Нагороди | |
IMDb | ID 0787890 |
Сайт | igorshamo.de |
Біографічні дані
Народився в Києві. Закінчив музичну десятирічку імені Лисенка — першу спеціалізовану школу в Україні. Екстерном закінчив Друге медичне училище за фахом «фельдшер» і на початку 1942 року у 16 років пішов добровольцем на фронт. Пройшов всю війну, був поранений.
Після демобілізації в 1946 році Ігор Шамо вступив до Київської консерваторії, яку закінчив з відзнакою в 1951, композиторський факультет у класі професора Бориса Лятошинського. Ще на третьому курсі консерваторії був прийнятий до Спілки композиторів України. Під час навчання працював у самодіяльному театрі заводу «Арсенал», де робив музичне оформлення спектаклів. На дипломному концерті виконав на фортепіано у супроводі симфонічного оркестру свою «Концерт-баладу», яка відразу увійшла в концертне життя, прозвучала в авторському виконанні в Києві, а потім і в Москві.
Ігор Шамо мешкав у Києві до кінця життя. Він є автором симфоній, фортепіанних творів, музики до кінофільмів та понад 300 пісень. Багато років співпрацював з українським поетом Дмитром Луценком, у співавторстві з яким написані пісні «Києве мій», «Не шуми, калинонько», «Осіннє золото», «Пісня про щастя» та багато інших. Кумирами юного Шамо були І. Бах, Р. Шуман, С. Рахманінов. Йому подобались поривчастість та імпульсивність у Шумана, широта та гармонічна наповненість у Рахманінова, аскетична суворість, прихована сила у Мусоргського.
У 1976 став лауреатом Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка[2][3].
Ігор Шамо помер 17 серпня 1982 року від раку шлунка. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Сім'я
- Був одружений з Людмилою Шамо (Большаковою)
- Син Юрій Шамо (1947—2015) — композитор, жив у Німеччині
- Дочка Тамара Шамо — активно займається збереженням та популяризацією творчої спадщини композитора
- Онука композитора Ірина Бородянська — співачка
- Племінник Володимир Шамо — піаніст
- Внучатий племінник Максим Шамо — піаніст
Твори
«Руська фантазія» перший твір. Романс для віолончелі та фортепіано
- Симфонічні (3 симфонії), концерт для флейти та струнних (1977), концерт для баяна та струнного оркестру (1981), камерні твори (квартети, пєси для бандури тощо), фольк-опера «Ятранські ігри» (лібрето В.Юхимовича) кантати.
- пісні на слова Д.Луценка, А.Малишка, Т.Масенка, Л.Смирнова, Р.Рождественського, О.Коломійця, А.Слісаренка, П.Воронька, О.Вратарьова, Л.Ковальчука, Л.Забашти, В.Курінського, Ю.Рибчинського, І.Лазаревського, А.Демиденка…(популярні: «Києве мій», «Балада про сурмачів», «Пісня про невідкриті острови», «Товариш Пісня»);
- 10 солоспівів на слова Шевченка (1959);
- 3 фортепіаних цикли: «Тарасові думи»(з 6 новел)(1960), «Українська сюіта», «Гуцульські акварелі», «Фантастичний марш» для фортепіано (1946), "Прелюдії, «Гумореска». 2 токати, «Варіації-фантазія» (1947, фортепіанне тріо).
- музика до 40 кінофільмів, радіовистав («Відьма» за Шевченком, 1949, і «Тарасові шляхи») та до 40 вистав (у театрі ім. І. Франка, театрі ім. Л.Українки…), «На світанні» в Київському театрі юного глядача (1964).
Кінофільми:
- «Дніпро» (1949, у співавт.),
- «Максимко» (1953, у співавт.),
- «Командир корабля» (1954, у співавт.),
- «Море кличе» (1955),
- «Андрієш»,
- «Матрос Чижик» (1955),
- «Гори, моя зоре» (1957),
- «Мальва» (1957),
- «НП. Надзвичайна подія» (2 с),
- «Дорогою ціною» (1959),
- «Далеко від Батьківщини» (1960),
- «Лісова пісня» (1961),
- «Здрастуй, Гнате!»,
- «Квітка на камені» (1962),
- «Бухта Олени»,
- «Ракети не повинні злетіти» (1964),
- «Їх знали тільки в обличчя» (1966),
- «Пізнай себе» (1971, т/ф),
- «Ніч перед світанком»,
- «Чорний капітан» (1973),
- «Як гартувалась сталь» (1973, т/ф, 6 с),
- «Тачанка з півдня» (1977),
- «Від Бугу до Вісли» (1980),
також ряд мультиплікаційних і документальних кінокартин.
Пам'ять
- На будинку по вул. Костьольній, 8 у м. Києві, де жив композитор, встановлено меморіальну дошку.
- Київській дитячій музичній школі № 7 надано ім'я Ігоря Шамо.
- У вересні 2015 року Київська міська державна адміністрація провела громадське обговорення щодо перейменування бульвару Олексія Давидова на бульвар Ігоря Шамо. Більшість киян (160 проти 59) підтримала перейменування[4]. У лютому 2016 року київський міський голова видав розпорядження про перейменування бульвару[5].
- Фільми:
- «Пісні Ігоря Шамо» (К. 1984, реж. Р. Єфименко).
- «Пісні серця» (документальний фільм. К. 2004, реж. Ю. Лазаревська).
- Документальний фільм «Ігор Шамо. Постлюдія» (2014, реж. Ю. Лазаревська[6]). Стрічка стала лауреатом Мистецької премії «Київ» імені Івана Миколайчука у 2015 році[7].
- «Ігор Шамо. Києве мій!» (2015)[8]
Примітки
- Почесні громадяни міста Києва. Київська міська рада. Процитовано 12.10.2018.
- Постанова від 6 березня 1976р. № 118 Про присудження Державних премій УРСР імені Т.Г. Шевченка | Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. www.knpu.gov.ua. Процитовано 10 квітня 2021.
- Журнал перець 1976 08. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 5 квітня 2021.
- Проекти нормативно-правових актів. projects.kievcity.gov.ua. Процитовано 22 квітня 2016.
- Розпорядження Київського міського голови від 19 лютого 2016 року № 125/1 (станом на 31 березня 2016 року у газеті «Хрещатик» офіційно не оприлюднено, чинності не набрало). Процитовано 22 квітня 2016.
- Національна прем'єра документального фільму «Ігор Шамо. Постлюдія» (kinokolo.ua, 24.05.2014)
- Проведення урочистої церемонії Мистецької премії "Київ". dk.kyivcity.gov.ua. Процитовано 6 листопада 2020.
- На Першому - фільм про автора гімну Києва. stv.detector.media. Процитовано 6 листопада 2020.
Література
- В. В. Кузик. Шамо Ігор Наумович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 590. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 237,286.
- Віктор Жадько. Український некрополь. — К., 2005. — С. 332.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 612.
- Дмитро Червінський. Історія розвитку українського музичного мистецтва XIX—XX століть
- Митці України. — К., 1992. — С. 637.
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 639.
- Музыка: Большой Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 630.
- Червинский Д. Жизнь продолжается в песнях // Расскажи сыну своему. — К., 1998. — С. 345—354.
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 859.
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 1504.
- Батовська О. М. Художньо-стильові орієнтири опери «Ятранські ігри» І. Шамо. Музичне мистецтво і культура: наук. вісн. Одес. держ. муз. акад. ім. А. В. Нежданової. Одеса, 2009. Вип. 10. С. 221—231.
- Скарби проникливих мелодій: до 90-річчя від дня народження І. Шамо (1925—1982) // Дати і події, 2015, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 59–63.
- Батовська О. М. Риси хорового стилю Ігоря Шамо (на матеріалі циклу «Летять журавлі». Вісн. Львів. ун-ту. Серія Мистецтвознавство. Львів, 2015. Вип. 16, ч. 2. С. 48-56.
Посилання
- Шамо Ігор Наумович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 823-824.
- Сайт композитора
- Вечірня музика
- Сюїта-варіації
- Пісня «Грай, бандуро!», музика Ігоря Шамо, слова Дмитра Луценка
- Тамара Невінчана. Шамо Ігор Наумович. НСКУ.
- Дочь Игоря Шамо: «Песня „Києве мій“ была написана под заказ»(рос.)
- Українська естрада. Пісні серця. «Києве мій»