Бульвар Ігоря Шамо

Бульва́р Ігоря Шамо — бульвар у Дніпровському районі міста Києва, житловий масив Русанівка. Пролягає від вулиці Ентузіастів (двічі, утворюючи хорду). На півдні бульвар пішохідним мостом сполучається з проспектом Соборності, на півночі — пішохідним мостом з вулицями Ованеса Туманяна та Флоренції.

Бульвар Ігоря Шамо
Київ
Бульвар Ігоря Шамо
зі сторони проспекту Соборності
Місцевість Русанівка
Район Дніпровський
Назва на честь Ігоря Шамо
Колишні назви
вул. 2-га Нова, бул. Олексія Давидова
Загальні відомості
Протяжність 1 км
Координати початку 50°26′05″ пн. ш. 30°35′57″ сх. д.
Координати кінця 50°26′36″ пн. ш. 30°35′53″ сх. д.
Поштові індекси 02147, 02154
Транспорт
Найближчі станції метро  Лівобережна
Маршрутні таксі Мт 579
Зупинки громадського транспорту «Бульвар Ігоря Шамо»
(зуп. м/т)
Найближчі залізничні станції з. п. Лівобережна
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади дитсадок № 576, середні загальноосвітні заклади №№ 141, 182, Русанівський ліцей, педагогічний коледж імені Ушинського
Медичні заклади Дитяча поліклініка сімейного лікаря Дніпровського району
Аптеки «Медікус»
Парки сквер посередині бульвару
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10403
У проєкті OpenStreetMap r451100
Мапа
 Бульвар Ігоря Шамо у Вікісховищі

Прилучається Русанівський бульвар.

Історія

Бульвар виник у 60-х роках XX століття під назвою 2-га Нова вулиця. З 1964 року отримав назву бульвар Олексія Давидова[1], на честь голови Київського міськвиконкому Олексія Давидова.

Давидов зіграв свою роль у Куренівській трагедії: прийняв остаточне рішення щодо складування невиробничих земляних порід у відроги Бабиного Яру, ніяк не зважаючи на застереження про фатальні наслідки. Кияни не схвалювали цього рішення, не могли пробачити Давидову Куренівську трагедію. За розповідями, водії лінії трамвая, яка проходила бульваром його імені, оголошували зупинку «Бульвар Олексія Давидова» як «Бульвар Дениса Давидова» і тим самим висловлювали свій протест[2].

У 2011 році комісія з найменувань та пам'ятних знаків виконавчого органу Київської міської ради підтримала пропозицію перейменування бульвару у бульвар Некрасова[3].

У жовтні — грудні 2014 року Київська міська державна адміністрація провела громадське обговорення щодо перейменування бульвару Олексія Давидова на бульвар Віктора Некрасова[4], на честь Віктора Некрасова, киянина, радянського письменника і дисидента. Однак цю пропозицію не було підтримано.

Сучасна назва на честь Ігоря Шамо, українського композитора, співавтора пісні «Києве мій» — з 2016 року[5][6].

Транспортне сполучення

По бульвару їздить єдиний транспорт — маршрутне таксі № 579. Воно має три зупинки, одна з яких — біля Русанівського бульвару. Також бульвар знаходиться відносно недалеко від станції метро, особливо північна частина. Є вихід і з проспекту Соборності та зупинкою міського транспорту, де проїжджають багато маршрутних таксі та автобусів. Біля перетинів бульвару Ігоря Шамо з вулицею Ентузіастів знаходяться дві зупинки автобусу № 48: біля початку вулиці — «Бульвар Ігоря Шамо», а біля закінчення — «Пішохідний міст» (для уникнення повторів).

Будівлі на бульварі

Будівлі, розташовані на бульварі Ігоря Шамо, — переважно житлові. Також тут є декілька закладів освіти, а саме: Американський англійський центр (курси англійської мови), дитсадок санаторного типу для дітей із затримкою розвитку мовлення, середній загальноосвітній заклад, дитсадок «Русанівка», Русанівський ліцей, НВК № 141 «ОРТ» м. Києва, бібліотека ім. Лесі Українки. З інших будівель можна виділити клуб «Дружба», творчий центр «Антошка», салони краси, адвокатські установи, банкомати різних банків. Неподалік, але не безпосередньо на бульварі, розташовані деякі аптеки, поліклініки, інші навчальні заклади. Також недалеко від бульвару до готелю «Славутич», кінотеатру «Краків», торгових центрів, розташованих на Русанівській набережній. Серед того, що не належить до будівель, тут є паркова алея, яка простягається вздовж бульвару, бювети.

Зображення

Примітки
  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24 березня 1964 року № 379 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 324, арк. 277, 278. Архівовано з першоджерела 13 серпня 2013.
  2. Куренівська трагедія. Як і чому це сталося. КАРТИ, ФОТО. Історична правда. 13 березня 2016. Процитовано 12.10.2021.
  3. У Києві з'являться вулиці Миколайчука і Некрасова. Бульвара Давидова не стане // Українська правда. — 2011. — 17 червня. Архівовано з першоджерела 24 липня 2013.
  4. Обговорення щодо перейменування бульвару Олексія Давидова у Дніпровському районі міста Києва на бульвар Віктора Некрасова // Офіційний сайт Київської міської державної адміністрації. — 2014. — 2 жовтня — 2 грудня.
  5. Розпорядження Київського міського голови від 19 лютого 2016 року № 125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві» // Хрещатик. — № 65 (4835). — 2016. — 17 червня. — С. 2–3. Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.
  6. Обговорення щодо перейменування бульвару Давидова Олексія у Дніпровському районі на бульвар Ігоря Шамо // Офіційний сайт Київської міської державної адміністрації. — 2015. — 10 вересня — 10 листопада.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.